Він стрімко вийшов, з силою грюкнувши дверима.
Денис так і лишився стояти, не в силі вгамувати тремтіння. Марина підбігла до нього, обхопила руками.
— Денисе, все добре. Змусити тебе він не зможе.
Утіха не допомагала: Денис надто добре пам’ятав цей батьків погляд. Із ним нічого доброго чекати не доводилося. Біда тільки починалася.
Юрія Бондаря на вулиці прозвали Змієм за татуювання на шиї. Денис роками намагався витіснити з пам’яті і його самого, і п’яні нічні повернення, після яких дім опинявся перевернутим догори дриґом. Крики, бійки, спалахи батькової люті — а між ними завжди ставала мати, закриваючи сина собою. Коли вона померла, цього захисту не стало. І ось Юрій повернувся.
Денис не сумнівався: привели його гроші. Сумувати за сином, любити його — це було не про Юрія. Місцеві новини облетіла історія бездомного, якого взяла під крило одна з найбагатших родин району. Вочевидь, батько побачив репортаж і, як хижак, учув здобич.
Наступні дні Денис прожив майже без сну. Будь-який шерех за дверима змушував здригатися; навіть коли надворі було тихо, він усе позирав туди.
— Поїж, Денисе, — попросила якось уранці Марина. Тарілка перед ним лишалася неторкнутою. — Ти ж знову худнеш.
— Не хочу.
Ігор відклав газету.
— Я вже звернувся до найкращих адвокатів області. Ти дорослий, і розпоряджатися тобою батько за законом не може. З’являться погрози — одразу вимагатимемо через суд заборонити йому наближатися.
— Ви не знаєте, який він, — тихо відповів Денис. — Для нього немає жодних правил. І раніше не було.
За тиждень після візиту Юрій з’явився на телебаченні. Сумнівний місцевий канал випустив сюжет про батька, який домагається зустрічі з сином, відібраним родиною мільярдерів. Денис дивився передачу, сховавшись у своїй кімнаті.
З екрана батько плакав, каявся в колишніх помилках, запевняв у любові до сина. За його словами, багата родина забрала хлопця, щоб заспокоїти совість після того, як сама ледь уникла загибелі. Він же всього лише робітник, і дорогі адвокати йому не по кишені.
— Поверніть мені сина, більше нічого не прошу, — схлипував Юрій. — Дайте мені справжній шанс знову стати йому батьком.
Ведучий удавав співчуття. Запитання звучали так, ніби їх підготували заздалегідь.
— Громови справді перешкоджають вашим зустрічам із рідним сином?
— Саме так. Я до них прийшов, хотів його побачити, а зі мною повелися як зі злочинцем — вигнали.
Денис у люті вимкнув телевізор. Брехня від першого слова до останнього. Він знав батька: той любив тільки себе. Але знайшлися люди, які повірили.
В інтернеті сперечалися вже два табори. Одні ставали на бік Громових: Денис, писали вони, заслужив шанс почати інше життя. Інші накидалися на родину, запевняючи, ніби багатії відібрали дитину в бідного батька. Коментарі були жорстокими. Денис читав їх нишком і нікому не зізнавався, як боляче вони його ранять. Він не просив ні цієї відомості, ні чужих суперечок. Йому хотілося тільки тиші й можливості збудувати щось хороше — але домогтися цього виявилося так важко.
За два тижні після ефіру Денис повертався автобусом із коледжу. Слідом за ними їхав старий седан: вицвілий синій кузов, вм’ятина на пасажирських дверцятах. Батькова машина.
Серце закалатало часто. Денис удавав, що нічого не помітив, а сам нишком стежив за відображенням у дзеркалі. Седан не відставав усю дорогу, зберігаючи ту саму відстань. Біля в’їзду до маєтку автобус зупинився; батько припаркувався на найближчому розі й вийшов на тротуар. Схрестив руки й дивився на володіння Громових. Навіть не підійшов. Цього погляду вистачало, щоб нагадати: він тут і відступати не збирається.
Убігши до будинку, Денис розповів Ігореві про машину, яка їхала за автобусом, і про батька, що лишився на розі. Ігор негайно зв’язався з поліцією й адвокатами. Павло Зайцев приїхав сам, однак допомогти так, як вони сподівалися, не міг.
— Поки що порушення немає, — пояснив він. — Він ні до кого не підходив, не погрожував. Саме по собі перебування на громадському тротуарі — не злочин.
— Павле, він же залякує Дениса!
— Я розумію, Ігорю. Але заарештувати за те, що людина стоїть на розі, не можна. Можу направити сюди більше патрулів, забезпечити спостереження…
