Пережите змінило і ставлення Андрія до лікарів. Страх, який із дитинства змушував його уникати клінік, помітно ослаб. Він зрозумів, що довге очікування не зробило проблему меншою і не наблизило одужання. Навпаки, увесь цей час прихований зуб продовжував рости, подразнювати слизову й позбавляти його сну.
Перший огляд не дав відповіді, але це не означало, що скарга була дріб’язковою. Лікар не відмахнувся від пацієнта, призначив лікування, а після його невдачі продовжив шукати причину. Повторне обстеження, допомога колеги й комп’ютерна томографія поступово привели до розгадки, яку неможливо було отримати одним поглядом.
Сам Андрій найбільше дивувався тому, наскільки буденними здавалися симптоми. Свербіж і чхання легко було сприйняти за алергію, сезонну реакцію чи наслідок забрудненого повітря. Саме тому він так довго переконував себе, що візит до фахівця не потрібен. Справжня причина не проявлялася зовні й залишалася невидимою доти, доки знімки не показали глибину носового ходу.
Тепер усе, що раніше визначало його дні, залишилося позаду. Андрій знову нормально спав, працював і не прислухався тривожно до кожного відчуття в носі. Історія, що почалася з дратівливого лоскотання й безкінечного чхання, закінчилася видаленням тринадцятиміліметрового зуба з коренем. Разом із ним зникли не лише болісні симптоми, а й колишня впевненість Андрія в тому, що будь-яку хворобу краще просто перечекати.
