Поруч невпевнено тупцював другий чоловік.
— Ти куди? — спитав він.
— Вудки перевірити. Раптом там уже сом клюнув.
— А з цуценям що?
— Так я ж його витягнув.
— І що далі? — обурився напарник.
— Далі нехай саме крутиться. А якщо шкода собачку, тоді забирай собі.
Цуценя сиділо на мокрому березі, тремтячи всім своїм маленьким тільцем.
Малюк ніяк не міг віддихатися. Ще у воді він дуже змерз, а тепер легенький вітерець проймав його до кісток. Тварина оглушливо чхнула й тихенько заскімлила.
Було дуже страшно. Песик опинився сам, незрозуміло де. Довкола все було чуже.
Шумів високий очерет. Дзюрчала вода в річці. Пахло незрозуміло чим.
Жодних знайомих запахів. Братів і сестер теж не було поруч. Раптом до цуценяти наблизилися дві ноги.
Потім їхній власник присів навпочіпки перед твариною. Малюк задер мордочку й подивився на людину.
— Викинули тебе, так. Але не бійся, я тебе тут не залишу.
Чоловік говорив спокійним, упевненим голосом. Від цього цуценя й справді стало трохи менше боятися.
Воно потягнулося до людини, і його відразу погладили по голові.
— Хороший хлопчик, — вів далі чоловік. — Підеш до мене жити. Мене Коля звати. Візьму тебе додому, будеш доньку розважати. Годуватиму тебе, вигулюватиму й на риболовлю з собою братиму. Згоден?
Тварина не розуміла, що там розповідає людина, але весь вигляд двоногого ніби говорив про надійність і обіцяв затишок. Маленький хвостик ворухнувся раз, удруге, а потім заходив ходором у шаленому ритмі. Цуценя обнюхало долоню, що його гладила.
Пальці пахли чимось смачним, тому малюк одразу почав вилизувати їх своїм маленьким гарячим язичком. Чоловік засміявся, підхопив тварину на руки й поніс кудись крізь високий очерет. Незабаром песик побачив невелику галявину з виходом до річки.
Там стояли два крісла, лежала ціла купа довгих палиць. Трохи далі весело тріщало багаття, на якому булькотів казанок, а довкола стояли сумки. Цуценя знову поставили на землю, і воно відразу почало все обнюхувати.
Насамперед малюк поткнувся до багаття, від якого смачно пахло їжею. Але красивий яскравий вогник під казанком виявився кусючим. Гаряча хвиля повітря обпекла цуценяті ніс.
Тварина верескнула й відскочила подалі. Малюк ретельно обнюхав усі сумки. Половину речей він визнав хорошими, бо від них пахло новим знайомим.
Решта речей мала запах здоровила й не подобалася знайді. Таку саму процедуру пройшли крісла й палиці. Визначивши свою половину, тварина всілася біля Колі й діловито почала чухатися за вухом…
