— Ти ж обіцяв допомогти.
Словосполучення «заблокують пенсію» подіяло на Дмитра, як удар електрошокера по оголеному нерву. Мама без пенсії — це фурія із секатором.
Дізнається, що її геніальний син облажався з хитрим планом, — буде Армагеддон в окремо взятій квартирі.
— П’ятнадцять хвилин! — завив Дмитро, скидаючи ноги з дивана.
У голові билася лише одна думка — встигнути закрити борг і вберегтися від материного гніву.
Щоправда, грошей на дебетовій картці в нього зроду не водилося. Усе йшло на приємні чоловічі дрібниці на кшталт нових литих дисків чи спінінгів. Був тільки один вихід — рятівне коло з драконівськими відсотками.
Він рвонув до шафи, почав гарячково нишпорити по кишенях зимової куртки, вишукуючи заховану на чорний день кредитку. Знайшов. Шматок пластику обпік пальці.
— Дімо, поквапся, а то судові виконавці не дрімають. Ковтатимете пил по судах! — гукнула навздогін Марина, відкушуючи еклер.
Заварний крем виявився пречудовим.
Мозок Дмитра вимкнувся, поступившись місцем чистій паніці. Він рвонув у темний коридор, натягуючи на ходу светр. В одній руці кредитка, у другій — в’язка ключів.
Очі судомно шукали кросівки. Він зробив величезний крок, майже стрибок до виходу. Жорстка підошва домашнього капця з неймовірною точністю приземлилася просто на хвіст Пончика, який прямував із кухні до спальні, але раптом вирішив вилизати лапу.
Кіт із жаху завив і рвонув назад. Нога Дмитра поїхала вперед із грацією бульдозера, що зірвався з гальм. Чоловік змахнув руками, намагаючись утримати рівновагу.
Ключі з брязкотом полетіли в стіну. Тіло описало в повітрі безглузду дугу. Останнім, що побачив Дмитро перед зіткненням, був солідний, пофарбований під дуб дверний косяк кухні, який насувався на нього зі швидкістю кур’єрського потяга…
