Тепер Алісі було п’ять місяців, тож колишнє попередження звучало особливо лячно. Три дні безперервного плачу вже не здавалися Марині звичайною реакцією на прорізування зубів. Вона знову перебирала в пам’яті останні дні, намагаючись зрозуміти, коли все змінилося. У понеділок вранці жінка вирішила повторно показати доньку лікарям.
Перед поїздкою жінка скупала малечу в теплій воді й приготувала чистий одяг. Потягнувшись по свіжий підгузок, Марина помітила на білій ворсистій поверхні крихітну коричневу цятку. Виріб був зовсім новим, і походження плямки залишалося незрозумілим.
Марина піднесла підгузок ближче до світла й побачила поруч ще кілька темних вкраплень. Вони ховалися між м’якими волокнами й майже зливалися з ними. На випадкове забруднення це вже не скидалося…
Вона одразу покликала Олексія. Подружжя схилилося над підгузком, намагаючись зрозуміти, що ховається у внутрішньому шарі. Обережно розсунувши ворс, вони нарешті розгледіли тонкі гострі краї.
Коричневі цятки виявилися дрібнесенькими уламками іржавого металу. Деякі були настільки гострими, що могли поранити ніжну шкіру немовляти. Частинки легко було сплутати з пилом, бо вони майже повністю ховалися в матеріалі. Усвідомивши, що саме вона збиралася надягти на доньку, Марина похолола.
Спочатку батьки сподівалися, що перед ними одиничний виробничий брак. Марина дістала наступний підгузок, потім іще один — і в обох виявила такі самі частинки. Небезпечним виявився не один виріб, а кілька підгузків із нещодавно відкритої упаковки…
