Із моху й переплутаного коріння стирчав величезний шмат металу, викривлений, укритий іржею, але надто правильний за формою, щоб належати землі. Назар підійшов ближче. Сивий трохи відступив, пропускаючи його, і тієї ж миті чоловік побачив довгу переламану лопать.
Гелікоптер.
Військовий гелікоптер, що колись розбився в цій глухій улоговині. Його корпус лежав на боці, частково пішовши в м’яку землю. Фарба вицвіла й облупилася, але на борту ще вгадувався напис військової авіаційної служби. Бортовий номер майже з’їла іржа. Ліс повільно забирав машину собі: у тріщинах росли тонкі корені, мох закрив нижню частину фюзеляжу, а зламані лопаті нагадували кістки звіра, що загинув у хащах.
Назар обережно обійшов уламки. У ньому прокинулося старе професійне напруження — не страх, а холодна зібраність. Машина могла бути порожньою, могла зберігати боєприпаси, могла приховувати пальне або пошкоджені системи. Він підходив до неї не як цікавий мисливець. Він підходив як людина, що надто добре знає ціну необережного руху.
Скло кабіни було вибите. Двері висіли на перекошеній петлі, ніби їх уже відчиняли. Назар зазирнув усередину й насупився. Крісла були порожні. На підлозі не було ні тіл, ні слідів, схожих на кров. Приладову панель було розкрито акуратно, не так, як після падіння. Хтось знімав блоки, витягав обладнання, шукав не все підряд, а щось конкретне.
— Тут уже були, — прошепотів Назар.
Сивий тихо пошкріб лапою землю.
Назар просунув ліхтар під сидіння пілота. Вузький промінь вихопив темний металевий контейнер. Він лежав щільно затиснутий між погнутою рамою й уламком підлоги. На ньому не було шару старої іржі, не було глибоких слідів часу. Контейнер мав надто новий вигляд поруч із цією напівзотлілою машиною.
Чоловік підчепив його ножем, вивільнив, потягнув назовні. Вага виявилася чималою, але підйомною. Засувки були закриті, на кришці виднілися стерті маркування. Назар провів пальцем по холодному металу й відчув, як усередині підіймається неприємне передчуття. Це не було схоже на забуті уламки давньої аварії. Це було схоже на схованку.
І саме цієї миті десь за хребтом виник далекий гул.
Спершу він скидався на вітер, що застряг між скелями. Потім у ньому проступив рівний механічний ритм. Двигун. Назар підвів голову. Сивий миттю вишкірився, але не загавкав.
Звук був далеко, однак ішов не з дороги — доріг тут не було. Він плив над лісом, то зникаючи, то знову повертаючись, ніби хтось у повітрі описував кола.
Він перевів погляд із контейнера на мертвий гелікоптер. У грудях похололо. За довгі роки самоти він звик вірити тільки фактам, а факти складалися в просту й тривожну картину: цей вантаж хтось уже шукав. І якщо звук двигуна наближався, значить, пошуки ще не закінчилися… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇
