Мисливець знайшов у лісі розбитий гелікоптер — коли він відчинив двері, шляху назад уже не було.

Share

Він вимкнув ноутбук. У тунелі знову стало чути, як десь у глибині крапає вода. Минуло кілька годин. День надворі повільно стікав до вечора, вітер дужчав, і крізь вхід інколи долинало низьке завивання. Назар устиг переглянути папери ще раз, але ясніше від цього не стало. Документи говорили про перевезення, маршрути й секретність; кейс мовчав, а його мовчання було важчим за будь-які слова.

Сивий підняв голову так різко, ніби почув команду.

Назар миттю вимкнув лампу. Темрява накрила шахту щільно, аж до болю в очах. Зовні почулися кроки. Обережні. Важкі. Кілька людей рухалися камінням біля входу, намагаючись не шуміти, але гірська порожнеча видавала їх із кожним дотиком підошви.

У отвір ковзнув вузький червонуватий промінь.

Назар застиг. Тепловізор.

Перший, хто зайшов, був високий, широкоплечий, у темній тактичній формі. Шолом із приладом нічного бачення закривав верхню частину обличчя, у руках він тримав короткий автомат із глушником. За ним показався другий, потім третій. Вони не метушилися, не перемовлялися зайвий раз, ішли вивчено й упевнено, як люди, яким доводилося полювати не на звіра.

Назар за їхніми рухами зрозумів: це не звичайна військова група. Військові частіше працюють інакше — гучніше, пряміше, з підтримкою й наказами. Ці ж рухалися акуратно, ніби звикли, що помилка коштує дорого. Приватні підрядники. Люди без державної форми, але зі зброєю і завданням.

Перший зняв шолом. У червонуватому світлі проступило важке обличчя з різкими вилицями, короткою бородою і шрамом, що перетинав ліву брову й ішов до скроні. Чоловікові було близько сорока п’яти. Пізніше Назар дізнається його ім’я — Роман Гайдук. У той момент йому вистачило погляду: перед ним стояв командир, звиклий, що інші слухають одразу.

Гайдук підняв руку, зупиняючи своїх.

— Він тут, — хрипко промовив він.

Один із бійців дивився в прилад.

— Тепло попереду.

Сивий тихо загарчав. Майже нечутно, але достатньо. Голова найближчого бійця сіпнулася вбік. Промінь поповз по стіні, зачепив кам’яну нішу, ковзнув нижче.

Назар зрозумів: ще секунда — і їх побачать… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇