— Я матері покажу. Вона хвилюється. Раптом там шторм чи, не знаю, річкові браконьєри на човнах пристануть.
— Обов’язково, — пообіцяла Ірина й цього разу свідомо відіграла покірну дружину, якої від неї вперто чекали.
Світлину з верхньої палуби вона надіслала наступного дня. Відповідь прилетіла менш ніж за хвилину. Суцільні захвати, побажання гарного відпочинку, настанова ні про що не хвилюватися. Удома повний порядок. Максим, який зазвичай шукав свій мобільний дзвінком із міського апарата, тепер невідлучно чергував біля екрана.
Зв’язок на річці зникав, повідомлення вантажилися пачками під час стоянок. На третій ранок телефон упіймав вишку й висипав сповіщення разом. Серед робочих повідомлень і реклами доставки лежало коротке банківське: списано 2 800 000. Отримувачем значилася організація, що обслуговує заміський комплекс.
Вона набрала гарячу лінію, не сходячи з палуби, і оператор рівним голосом повідомив, що розпорядження підписане повіреною особою. Слово «довіреність» вона змусила повторити двічі, перш ніж пазл склався. Віконце у відділенні, операторка з наліпками на моніторі, строк, поставлений із запасом, щоб потім мені не бігати переоформлювати, і вона сама, яка поспішала назад до лікарні.
— Залишок на балансі — 1 400 000.
Вигребуть і його, усвідомила Ірина. Її вразило, наскільки буденно й спокійно сприймається ця думка.
— Тоді мені потрібне повне блокування видаткових операцій. Будь-які перекази й зняття заборонити. Усі розпорядження анулювати, включно з діями повіреної особи.
— Ірино Вікторівно, система фіксує ваше звернення. Однак повірений зможе звернутися до офісу особисто з паперовим носієм.
— Нехай звертається. Бажано до зачинених дверей. Ставте максимальний рівень обмежень.
На тривалій стоянці вона зійшла на берег, розшукала нотаріальну контору за два квартали від причалу, офіційно анулювала довіреність, надіслала рекомендоване повідомлення до банку й повернулася до трапа за 10 хвилин до відходу. Юристці, з якою вони постійно перетиналися по робочих контрактах, вона змалювала картину за 4 хвилини без зайвих емоцій.
— Почнемо з поганої новини, — відповіла Любов Степанівна. — На момент переказу папір діяв. Банк виконав розпорядження бездоганно з погляду закону. У відділку поліції вам прямо скажуть: «Це сімейні розбірки. Ідіть ділити ложки додому, а якесь добре знайдеться». Спадщина є вашим особистим майном. Жодному поділу вона не підлягає. Стягувати суму доведеться з чоловіка.
— Із домом та сама історія. Він ваш цілком, а ремонти, які ви робили в шлюбі, він до справи не пришиє. Поточний ремонт вартість дому не підвищує. Але чоловік і свекруха в ньому зареєстровані, і знімати їх із реєстрації доведеться через суд уже після розлучення, якщо самі не підуть.
— Ірино, дам непрохану пораду. Тримайте язик за зубами, не демонструйте обізнаності. Дайте їм можливість самостійно скласти версію зникнення коштів. За таких обставин люди викладають на себе більше компромату, ніж на найжорсткішому допиті.
— Цією навичкою я володію блискуче, — відповіла Ірина. — Я 14 років практикувалася.
Надвечір прийшло неймовірно турботливе послання від чоловіка: розпитування про харчування, про краєвиди за бортом. Слідом, мимохідь, повідомлялося про дрібну побутову неприємність. Нібито по цоколю пішла небезпечна тріщина. Приїздив спеціаліст і видав висновок, що тягнути не можна, фундамент поїде.
Гроші зняли напередодні вдень. Чоловік стелив соломку заднім числом, акуратно, заздалегідь готуючи базу під схудлий баланс. Ірина проігнорувала текст.
Наступної доби сестра свекрухи опублікувала кадр у відкритому доступі. Світлана Петрівна з донькою позує в холі банкетної зали. Підпис оспівував щедру матір, яка героїчно підняла грандіозне весілля на своїх плечах. Оркестр, дизайнерські вбрання й пам’ятні сувеніри. Покійний батько заробляв, працюючи далеко від дому по пів року без вихідних, а в променях чужої слави купалася стороння жінка.
Увечері Максим розщедрився на дзвінок особисто. Голос звучав натягнуто.
— Іришко, привіт. Слухай, ти свою картку випадково не обмежувала?
— Навіщо мені займатися картками на відпочинку?
— Ну, всяке буває. Служба безпеки не турбувала?
— Максику, тут вітер гуде. Я тебе через слово розбираю.
— Зрозумів. Гаразд. Тут у банку чудять. Операцію завернули. Вимагають, щоб я приїхав до офісу особисто. А я прив’язаний намертво. Відлучитися ніколи.
Він зробив паузу.
— Ти насолоджуйся краєвидами. Не бери в голову.
Пізніше стане ясно, що в ці хвилини не пройшов платіж на 180 000 за подарункові набори.
Вранці подзвонила незнайома жінка, представилася матір’ю нареченого Дениса. Номер їй дала сама Світлана Петрівна. Говорила вона довго, співуче, переповнюючись емоціями…
