Перелік заслуг ставав дедалі довшим. Ольга слухала й подумки бачила банківську таблицю, підтвердження майстра та домовленості, які чудово діяли без Вадима. Раніше його впевненість витісняла будь-які сумніви; тепер за словами проступила конкретна ціна — майже всі заощадження, що залишилися, і право діяти від її імені.
— То ось у чому річ, — сказала Ольга. — Не в почуттях і навіть не в будинку. Ти вирішив, що можеш розпоряджатися всім, поки справжній господар далеко.
Вадим усміхнувся й запитав, чи не закортіло їй раптом стати бездоганною дружиною. Ольга визнала, що бездоганною вже не стане, однак продовжувати брехню не збирається. Після обіду він збере свої речі й більше не переступить цієї хвіртки. Про те, що сталося, вона сама розповість Дмитрові.
— Що в тебе залишиться після такої чесності? — тихо запитав Вадим. — Думаєш, він забуде ці шезлонги, чужий одяг і місяці обману? Зрештою втратиш чоловіка, будинок і гроші.
Погроза влучила в найвразливіше місце, але цього разу Ольга витримала. Вона сказала, що наслідки її вчинків належать їй і Вадим не має права ними торгуватися. Він збирався заперечити, коли по склу швидко ковзнула тінь.
У виразі обличчя Вадима Ольга побачила не біль відкинутої людини, а досаду того, кого позбавляли доступу до зручної можливості. Останній сумнів зник. Навіть якщо Дмитро ніколи не дізнається правди, Вадим однаково поїде сьогодні. Уперше рішення не залежало від надії на прощення.
Ольга вирішила, що майданчиком промайнула пташина тінь. Але темна пляма повернулася, збільшилася й завмерла між шезлонгами. Музика разом із монотонним гудінням насоса майже заглушала рівномірне шелестіння лопатей.
Вона поглянула вгору. Над столиком нерухомо висів квадрокоптер із потертим матовим корпусом. На одному промені вирізнялася світла вставка з нового матеріалу, а знизу, у знайомому кріпленні, погойдувався маленький оксамитовий мішечок…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
