— Паспорт я поверну, а з посвідченням розбирайтеся самі, — кинув він, підійшовши знову. — Тільки не здумайте поїхати. Я вашу машину запам’ятав і простежу, щоб вона залишилася тут.
Він недбало поклав паспорт на сусіднє сидіння й попрямував по рацію. Заробити на цій зупинці йому не вдалося, зате він дістав інше задоволення: довів самому собі, що може безкарно розпоряджатися чужим життям. У його уяві Марина вже сиділа зломлена в дешевій машині й рахувала, скільки днів втратить на заміну посвідчення.
Вона не потягнулася по паспорт. Спершу дістала телефон, увімкнула запис і через відкрите вікно зняла обидві частини посвідчення на асфальті. Потім у кадр потрапили патрульний автомобіль, його номер і Коваленко біля відчинених дверцят. Сам момент знищення картки не потрапив на запис, але наслідки, місце події та присутність лейтенанта було зафіксовано, а в машині перебував свідок.
Коли Коваленко повернувся, глузлива посмішка на його вустах стала непевнішою. Він очікував сліз, лайки чи безпорадної метушні, а побачив жінку, яка методично зберігала докази.
— Що ви там робите? Я сказав викликати допомогу!
Марина прибрала телефон і взялася за ручку бардачка. Терміновість доставлення матеріалів і далі мала значення, але те, що сталося, уже не можна було залишити без офіційної фіксації.
Замок клацнув тихо й сухо. У темній глибині бардачка лежала запечатана тека, а поверх неї — щільне червоне посвідчення з металевим знаком на обкладинці. Марина взяла лише посвідчення. Не поспішаючи поклала його на долоню, але поки що не розгорнула.
Коваленко перестав усміхатися. Він не міг прочитати напис, однак одразу зрозумів, що це не водійська картка й не членський квиток. Цупка обкладинка та строгий відомчий знак належали документові зовсім іншого рівня. Червоний колір, спокій Марини й те, як упевнено вона тримала посвідчення, миттєво склалися для нього в моторошну картину.
Він мимоволі відступив на крок. На лобі виступив піт, уже не через спеку. Ще хвилину тому перед ним була звичайна жінка за кермом старого седана, з якої, на його думку, можна було безкарно знущатися. Тепер він уперше припустив, що зупинив людину, справжнє становище якої навіть не спробував з’ясувати.
Марина підвела на нього очі й повільно розгорнула червоне посвідчення…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
