Під захисною плівкою були фотографія, печатка й назва центрального управління транспортного нагляду. Нижче зазначалася посада: старший інспектор відділу спеціальних перевірок. Коваленко не встиг прочитати все, але побаченого виявилося достатньо. Його плечі помітно опустилися.
— Лейтенанте Коваленко, — промовила Марина вже службовим тоном. — Ви висунули непідтверджені звинувачення в порушенні, спробували схилити водія до неофіційного розрахунку, а після відмови навмисно знищили водійське посвідчення. Наслідки зафіксовано на відео. Ваш напарник перебував у машині й бачив, що відбувалося.
Коваленко переводив погляд із посвідчення на дві половинки картки біля дверцят. Нещодавнє торжество поступалося місцем паніці. Він наче не міг поєднати дві картини: скромну жінку в потертому автомобілі й працівницю центрального управління, яка проводила закриту перевірку.
Ще недавно йому здавалося, що будь-яку її скаргу можна буде заглушити власним рапортом. Тепер у пам’яті одна за одною спливали його репліки, багатозначна пауза після слів про суд, рух рук і сміх. Нічого із цього вже не можна було повернути назад або пояснити звичайною службовою різкістю. Червоне посвідчення не змінило скоєного — воно лише змусило Коваленка вперше оцінити власний учинок і зрозуміти, що тепер за кожну дію доведеться відповідати.
— Ваші дії стануть предметом окремої службової перевірки, — продовжила Марина. — Їх розглядатимуть не як випадкову процедурну помилку, а як свідоме зловживання повноваженнями.
Вона закрила посвідчення й поклала його на панель приладів так, щоб обкладинку було видно. Потім дістала із сумки окремий службовий телефон. Коваленко стежив за кожним рухом, і його дихання стало частим.
— Не телефонуйте, — вихопилося в нього. — Нумо спокійно розберемося. Я не знав, хто ви. Це було непорозуміння… невдалий жарт.
Марина не відповіла. Після кількох гудків у слухавці озвався черговий служби внутрішнього контролю, майор Гнатюк. Вона назвалася, повідомила орієнтир на міжміській трасі й стисло виклала обставини. Голос звучав чітко, без гніву й поспіху.
— Переді мною лейтенант дорожнього патруля Вадим Олегович Коваленко. Під час службової поїздки він висунув непідтверджені звинувачення, натякнув на можливість владнати питання неофіційно, а після моєї вимоги оформити все за правилами навмисно знищив моє звичайне водійське посвідчення. Поїздка, під час якої це сталося, була частиною закритого завдання. Наслідки знято на телефон, під час події був присутній напарник лейтенанта.
Марина додала, що в її машині лежить тека з матеріалами особливої важливості й затримка вже загрожує їх своєчасному передаванню. Після короткої паузи вона попросила направити групу, оформити подію на місці та відсторонити Коваленка від виконання обов’язків до завершення первинної перевірки.
Із кожним словом обличчя лейтенанта блідло. Слова «служба внутрішнього контролю», «закрите завдання» й «матеріали особливої важливості» зруйнували рештки його надії подати те, що сталося, як звичайну сварку на узбіччі…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
