Усі належні документи Роман міг забрати у відділі кадрів наступного дня. Микола Андрійович звелів йому більше не з’являтися в квартирі й попередив, що вранці приїде Тарас. До того він сам збирався залишатися поруч з Оксаною і не лишати її без захисту.
— Тож розвертайся і йди до своєї коханки, — спокійно сказав він. — Може, після спільного відпочинку вона дозволить тобі переночувати в неї.
Оксана нагадала і про ключі від гаража, що належав Тарасові. Романові там більше нічого було робити. Лише тепер він почав розуміти, що керувати тим, що відбувається, не може: дружина не передумає, до квартири не впустить, а роботи в нього вже немає.
Окрім валізи, з якою він повернувся, при Романові нічого не було. Він дістав із кишені зв’язку, зняв ключі від квартири й гаража та простягнув Оксані. Вона взяла їх, ступила назад і замкнула двері.
Якийсь час він нерухомо стояв на майданчику. Власного кута в нього не було, адже колись він звернув увагу на Оксану саме через її житло. Тепер разом зі зручною квартирою зникли їжа, лад і жінка, яку він вважав безмовною прислугою.
Роман повільно спустився сходами, перебираючи можливі варіанти. Нарешті він згадав слова Миколи Андрійовича й подався до Інни. Надія була слабкою, але він іще тішив себе думкою, що за проведений разом тиждень вона могла по-справжньому його покохати.
Інна не лише відмовилася його прийняти, а й підняла на сміх. Вона висміяла несправжнього підприємця, а потім особливо уїдливо відгукнулася про нього як про коханця. Удар припав у найболючіше місце, і Роман залишився без дому, роботи й жінки, заради якої влаштував свій обман…
