— Повернувся попрощатися? — запитала Оксана, ледь підвівши брову.
— Я додому прийшов. Ти хіба не рада чоловікові?
— Колишнього чоловіка я буду рада побачити на засіданні щодо розлучення. Заяву вже подано, а ось повідомлення про засідання.
Вона простягнула йому папір, і Роман узяв його машинально, ще не розуміючи сенсу почутого. Оксана запропонувала за потреби продиктувати адресу Інни. Та якраз приходила сьогодні до офісу шукати свого багатого підприємця.
— Чомусь вона була певна, що фірма належить тобі, — вела далі Оксана. — Микола Андрійович запросив мене, і ми вдвох пояснили їй правду. Щойно розлучення оформлять, вона зможе вийти за тебе заміж.
Жінка говорила спокійно, і від цього кожна фраза звучала ще нещадніше. Вона зауважила, що без роботи Романові буде важко возити Інну по дорогих закордонних курортах, але спробувати все ж варто. Можливо, нова обраниця погодиться працювати одразу у двох чи трьох місцях, щоб забезпечити йому звичне життя.
Роман приголомшено дивився то на повідомлення, то на дружину. Невже через балакучість Інни він міг втратити і посаду, і житло? Але вже за мить звична самовпевненість підказала йому, що Оксана лише лякає і скоро сама попросить пробачення.
— Що ти собі навигадувала? — заговорив він примирливо. — Як тобі не соромно виганяти рідного чоловіка? Хто ще зуміє любити тебе так, як я?
— Саме так, як ти, мене більше ніхто не любитиме, — відповіла вона. — І добре. Мені соромно лише за те, що я надто довго все терпіла. Рідна людина в мене тут одна — мій брат, а ти себе до моєї сім’ї не приписуй.
Роман ступив уперед і спробував її обійняти. Раніше рідкісний дотик чоловіка позбавляв Оксану волі, особливо тому, що лагідним він ставав лише тоді, коли йому щось було потрібно. Тепер вона відразу відсторонилася, і на її обличчі з’явилася неприхована відраза.
У цю мить із кухні вийшов Микола Андрійович. Власник фірми підійшов до Оксани й мовчки став поруч, даючи зрозуміти, що вона не сама. Роман іще не встиг добрати слів, коли колишній начальник повідомив, що розпорядження про звільнення вже підписано…