— А якщо Оксана дізнається? — запитав хтось. — Вижене тебе й дверей більше не відчинить.
Роман лише самовдоволено всміхнувся. Він заявив, що дружина нікуди не подінеться, бо з її губою більше нікому не потрібна. На його думку, Оксана мала б цілувати йому ноги вже за те, що він погодився з нею одружитися.
Потім він із презирством заговорив про її мрію стати матір’ю. Роман міркував, що дитина може народитися з такою самою вадою, і називав дружину дурепою вже за саме бажання мати дітей. Після цих слів колишня веселість за столом помітно згасла.
Чоловікам стало ніяково. Вони знали Оксану як добру, розумну й працьовиту жінку, а шрам над її губою був майже непомітний. Тепер ніхто не розумів, чому Роман так її принижує і навіщо взагалі одружився без любові.
— Заради квартири, чи що? — нарешті запитав один із чоловіків.
— Заради квартири разом із безплатною прислугою, — охоче уточнив Роман. — Я вдома пальцем об палець не вдаряю. Оксана готує, подає їжу, пере й прибирає. Ви то килими чистите, то сміття тягнете, а в мене для всього цього дружина є.
Побачивши на обличчях співрозмовників уже не заздрість, а явне несхвалення, він вирішив закінчити розповідь. Оксана скоро мала повернутися з другої роботи, а йому хотілося поїсти й спокійно відпочити після дороги. Роман підвівся й попрямував додому, як і раніше певний, що гаряча вечеря чекає на нього на столі.
Двері відчинила Оксана, але з порога не відійшла. Вона стояла з незвичною усмішкою, дивлячись на чоловіка холодно й майже зверхньо. З її обличчя Роман уперше зрозумів, що додому його запрошувати не збираються…
