Головною перевагою місцевого підходу Оксана вважала внутрішню свободу. Жінки менше залежали від чоловічої оцінки, не витрачали значну частину часу й грошей на зовнішність, уміли забезпечувати себе й захищати особисті кордони. Їхня впевненість не зникала через відсутність каблучки на пальці чи несхвальний погляд.
Але незалежність часом переходила в холодний розрахунок. У стосунках залишалося менше романтики, жорстко витлумачена рівність могла позбавити людину підтримки саме тоді, коли вона потрібна найбільше, а зручність іноді витісняла бажання мати жіночний вигляд. Історію жінки, якій чоловік виставляв рахунки під час хвороби й догляду за дитиною, Оксана досі згадувала з обуренням.
Там, де ми виросли, вона цінувала увагу партнерів одне до одного, красиві залицяння й готовність чоловіка взяти на себе частину турбот. Їй подобалося, що багато жінок стежать за собою й уміють створювати святковий настрій самою своєю появою. Однак за цим привабливим боком ховалися постійний тиск через незаміжній статус, страх не встигнути й звичка жертвувати професійними планами заради сім’ї.
Крім того, догляд за зовнішністю вимагав чималих коштів і годин, які можна було присвятити чомусь іншому. Тому ідеальним Оксані здавався не один із двох укладів, а рівновага між ними. Жінка може дбати про себе без одержимості, зберігати самостійність і водночас приймати увагу чоловіка; рівноправ’я не повинне виключати взаємної допомоги.
Я запитала, чи не збирається вона одного дня повернутися туди, де минула її юність. Оксана відвела погляд до вікна й не відповіла одразу, ніби це запитання виникало в неї вже багато разів, але остаточного рішення досі не було…
