— Гаразд, — сказав він нарешті, — але ми зробимо це правильно. Без помсти. Лише правда.
Тієї ночі, коли його батьки спали в головній спальні, Максим сидів у своєму кабінеті з Олегом. Літній чоловік був мовчазним свідком усієї історії, спостерігаючи з тіні, як син, якого він допоміг виростити, заблукав у світі амбіцій і зради.
— Олеже, мені потрібна твоя допомога. Мені треба знати все, що ти бачив, усе, що ти чув. Кожна деталь важлива.
Чоловік повільно кивнув, дістаючи з кишені складений аркуш.
— Є ще дещо, про що Геннадій Сергійович вам не розповів, Максиме Владиславовичу. Тієї ночі, коли ми приїхали, я чув, як Світлана розмовляла ще з кимось, окрім того, кого вона називала «дорогий», — із чоловіком. Вона казала йому, що ви були останньою перешкодою на шляху до чогось великого, що, щойно вона візьме вас під контроль або виведе з гри, справжній проєкт зможе початися.
— Справжній проєкт? Який проєкт?
Олег простягнув йому складений аркуш.
— Я записав ім’я, яке вона згадала. Щось про інвестиції за кордоном. Операція «Метелик», так вона це назвала. Вона сказала, що з вашим підписом чи без нього ці гроші покинуть країну до кінця року.
Максим відчув, як кров стигне в жилах. Операція «Метелик». Він упізнав цю назву з документів, які Світлана просила його підписати кілька тижнів тому, кажучи, що це лише рутинне розширення компанії. Документів, які він підписав, не перевіряючи, сліпо довіряючи жінці, яку вважав коханою. Що він насправді підписав і що ще Світлана планувала зробити з його грошима, його ім’ям, його компанією?
Максим підвівся й підійшов до вікна, дивлячись на зоряну ніч. Десь у цьому місті Світлана вірила, що перемогла його, що ізолювала, розорила, знищила. Вона не знала, що єдине, чого досягла, — це розбудила його.
— Олеже, — сказав Максим, не обертаючись, — завтра ми їдемо до офісу. Ти, я і адвокат, який хитріший за них усіх разом узятих. Час з’ясувати, чим насправді є операція «Метелик» і хто ще в це замішаний.
— Так, Максиме Владиславовичу.
— Олеже, дякую тобі, що ніколи не опускав рук із моїми батьками, що й далі намагався зв’язатися зі мною, навіть коли здавалося, що я зовсім про вас забув.
Літній чоловік сумно всміхнувся.
— Батько ніколи не здається, коли йдеться про його дітей, Максиме Владиславовичу. І хоч я не ваш батько по крові, я бачив, як ви росли. Для мене ви завжди будете тим хлопчиком, який бігав босоніж подвір’ям, ганяючи курей. Діти, навіть якщо заблукають, завжди можуть знайти дорогу додому.
Максим відчув, як сльози знову обпікають йому очі. Він провів роки, зводячи мури навколо свого серця, вірячи, що жорсткість — це сила, що холодність — це влада. Але за три дні його батьки й Олег навчили його більшого про справжню силу, ніж усі роки його успіху в бізнесі.
Тепер лишалося лише одне запитання. Чи встигне він урятувати те, що Світлана руйнувала? І що важливіше — чи розкриє він правду, перш ніж для його батька стане надто пізно? Бо поки Максим унизу планував свій наступний крок, нагорі Геннадій задихався, важко дихаючи й притискаючи хустинку до рота, тоді як його дружина спала поруч із ним, не знаючи, що час її чоловіка спливає значно швидше, ніж його син собі уявляв.
Життя має таємничі способи підштовхувати людей до правди, а інколи ця правда приходить тоді, коли час уже добігає кінця. Наступний ранок настав із незвичною тишею на віллі. Максим прокинувся на дивані у своєму кабінеті, оточений документами, які переглядав до світанку.
Кожен знайдений документ, що стосувався операції «Метелик», був як виявлення чергового удару в спину. Перекази, авторизовані його підписом, рахунки в податкових гаванях, фіктивні інвестиції в компанії, яких навіть не існувало. Світлана не лише планувала його обікрасти, а й повністю знищити.
Запах щойно звареної кави вирвав його із задуми. Він пішов на запах до кухні, і те, що він побачив, прикувало його в дверях. Лариса стояла біля плити, власноруч готуючи млинці, так само, як робила це в скромному домі, де Максим виріс. Її зморшкуваті руки працювали з тістом рухами, що свідчили про десятиліття практики, — вона вставала до сходу сонця, щоб приготувати сніданок для своєї родини…
