— Розбіжність тягнеться з попереднього аудиту, — сказав він. — Третій рік.
— Фінансовий відділ про це знає?
— Знає.
— І ви знаєте?
— Знаю.
— Тоді це треба позначати щоразу, коли компанія входить у порівняльний аналіз. Інакше людина відкриє графік, побачить вісім точок і не зрозуміє, що одна з них стоїть на ненадійному числі.
Вербицький мовчав. Потім поклав аркуш рівно перед собою.
— Робіть фінальну версію. Примітку залишити. Формулювання перед відправленням погодите зі мною.
— Добре.
— Строк не змінюється. П’ятниця.
Вона підвелася.
— Левченко.
Марта вже взялася за ручку, але повернула голову.
— Дорошенко отримає зауваження. Не за те, що дав вам слабку пораду. За те, що мав три роки, аби підняти це питання, і не зробив цього.
Вона нічого не відповіла. Вийшла й повернулася на дванадцятий.
У п’ятницю о восьмій ранку фінальний звіт був у пошті Вербицького. У ньому залишилися всі вісім компаній, методологія, коефіцієнти й обережно сформульоване застереження там, де цифри не мали підтвердження. Відповіді не було. Пізніше Ірина, що займалася внутрішньою розсилкою, тихо сказала біля її столу, що звіт пішов на раду директорів із позначкою «до відома».
Ближче до вечора Кирило сів поруч так само, як у перший день, — без запрошення.
— Ти розуміла, що мені прилетить за це зауваження?
— Ні.
— Але червону примітку лишила.
— Лишила.
Він помовчав. У голосі не було злості, лише стомлена обережність людини, яка давно знає ціну будь-якої прямоти.
— У нас так не заведено.
— Я вже помітила, — сказала Марта й повернулася до екрана.
Наступний лист від Вербицького прийшов у понеділок. Знову без теми, без привітання, одним рядком: сценарний аналіз проєкту «Тиха Гавань», три сценарії, стрес-тест, висновки. Строк — четвер, рівно вісімнадцята.
Марта відкрила теку проєкту у внутрішній системі. Девелоперський актив на вході: земля вже придбана, дозвільні процедури ще не завершені, фінансування не закрите, сума вкладень — чотири з половиною мільярди у звітній валюті, горизонт — сім років. Вона кілька хвилин дивилася на список файлів, потім знайшла ім’я попереднього аналітика.
Ярема Климчук. Звільнився вісім місяців тому.
Його остання записка займала шість сторінок і завершувалася сухим висновком: подальший аналіз неможливий без оновлення конкурентного середовища та перегляду ставки дисконтування. Іншими словами, людина зупинилася посеред роботи й залишила не рекомендацію, а попередження.
Марта закрила файл і почала з нуля.
Понеділок і вівторок минули всередині моделі. Вона не взяла старі шаблони, бо жоден не охоплював ризик повністю. Побудувала власну структуру: базовий сценарій, песимістичний і жорсткий стрес — одночасне підвищення ставки й падіння попиту на третину. Таблиці доводилося збирати шарами: спершу виручка, потім боргове навантаження, строки надходжень, вартість грошей. Одна помилка в комірці могла зробити переконливим висновок, який насправді стояв би на порожньому місці. Найважче було не рахувати, а не поспішати повірити першій логічній картині. Дані ніби самі підштовхували до красивого висновку, але Марта вже знала: красива відповідь небезпечна, якщо не витримує перевірки найгіршим сценарієм.
У середу зранку вона перевіряла чутливість до кожної змінної окремо, щоб побачити, де модель ламається першою. О пів на третю до її столу підійшов Кирило. Після історії із зауваженням він тримався без колишньої поблажливості: або образа минула, або він вирішив, що з Мартою краще говорити прямо.
— Ти працюєш над «Тихою Гаванню»?
— Так.
— Він сам дав?
— У понеділок.
Кирило сів поруч і стишив голос.
— Ти розумієш, що це не випадкова перевірка?
Марта відірвалася від таблиці.
— Поясни.
— Проєкт конфліктний. Ковальчук хоче входити, Литвин проти. Вербицький офіційно тримається осторонь. І тепер він дає аналіз людині на випробувальному терміні, а рішення там на кілька мільярдів. Якщо напишеш «входити», Литвин скаже, що недосвідченого аналітика використали як зручний підпис. Якщо «не входити» — те саме скаже Ковальчук.
Він уважно глянув на неї.
— Тобі зрозуміло?
— Зрозуміло.
— І що робитимеш?
— Аналіз. Без підгонки.
Кирило кілька секунд дивився їй в обличчя, потім похитав головою і пішов…
