Із плутаного зізнання Романа поступово склалася вся конструкція змови. Головним архітектором виявився Клим Руденко, власник конкуруючого будівельного холдингу «Бастіон». Ця людина давно хотіла поглинути «Вершина-Буд» і забрати під себе наші найвигідніші підряди. Прямою війною він не зміг би нас зламати: у фірми було ім’я, у Юрія — сильна технічна команда, у мене — репутація жорсткого, але надійного управлінця. Тому Клим пішов через дім, через довіру, через Мар’яну.
Вона стала його коханкою. Дорогі подарунки, таємні зустрічі, обіцянки нового життя — усе це Роман вимовляв квапливо, ніби боявся, що ми передумаємо слухати. Саме від Клима Мар’яна завагітніла. Коли зрозуміла це, Руденко вигадав перший варіант їхньої схеми. Мар’яна мала подати вагітність як довгоочікуване диво, змусити мене визнати дитину, переписати на неї частину майна, відкрити доступ до фінансових потоків фірми, а потім через бездоганний на вигляд розлучення забрати максимум. Моя мрія стати батьком мала перетворитися на відмичку до сейфа.
Роман казав, що Клим добре вивчив мене через Мар’яну. Він знав про дві попередні втрати, про мою тугу за дітьми, про звичку довіряти дружині побутові папери, про те, що я не люблю виносити сімейні конфлікти назовні. У цьому й була особлива мерзота схеми: вони не просто полювали за активами, вони заздалегідь вираховували, куди болючіше натиснути. Вагітність мала роззброїти мене ніжністю, почуття провини — змусити поступатися, а страх втратити пізно отримане «щастя» — позбавити здатності ставити незручні запитання.
Але планове обстеження в клініці сплутало їм карти. Мій аналіз міг викрити все надто рано. Тоді Клим запустив другий варіант. На корпоративі Мар’яна напоїла Юрія напоєм із небезпечним препаратом, довела його до безпорадного стану і створила видимість зради. Вона знала, куди вдарити: по моїй гордості, по довірі до друга, по старому болю. Я мав сам зруйнувати союз із Юрієм, вигнати його з бізнесу і тим самим послабити компанію зсередини.
Поки ми воювали б одне з одним, Роман через свої фірми-прокладки продовжував би витягувати кошти під виглядом субпідрядів. Гроші йшли б на приховані рахунки, борги шурина гасилися б, а «Бастіон» у потрібний момент запропонував би «порятунок» — поглинання за безцінь. Клим скупив карткові борги Романа і тримав його на короткому повідку, обіцяючи звільнити після фіналу.
Особливо холодно стало, коли Роман зізнався, що вони обговорювали навіть мій характер. Клим був певен: я не стану публічно виносити сімейний сором, спершу спробую вирішити все всередині, а отже, втрачу час. Мар’яна переконувала його, що я запальний, але після вибуху йду в розрахунки й самотність. Кожен мій звичний спосіб давати раду болю був заздалегідь включений у їхній план, як пункт будівельного кошторису. Вони не імпровізували — вони будували мене проти мене самого.
Роман назвав компанії, рахунки, людей, які підписували липові папери, і повторив головне: Мар’яна знала все від самого початку. Вона не була веденою жертвою. Вона була активною учасницею, холодною виконавицею чужого і власного плану.
Коли запис закінчився, ми з Юрієм переглянулися. У його очах я побачив те саме, що відчував сам: важку, зосереджену рішучість. Капкан виявлено, але його ще треба було розібрати так, щоб жодна пружина не зірвала нам руки. Для цього потрібна була людина, яка вміє перетворювати банківські проводки на зброю…
