Потім Оксана поклала до сумки конверт від нотаріуса й пішла вперед. Вона ще не знала, з чого почне нове життя, куди вирушить насамперед і як навчиться жити без чужих вимог і постійного відчуття провини. Але вперше за багато років їй не потрібно було заслужити право на власне місце, виправдовуватися за свої бажання й чекати, що хтось дозволить їй бути щасливою. Тепер попереду було життя, яке вона нарешті могла прожити для себе.
