— За пів року поверну суму з відсотками.
— Покажи контракт, заради якого тобі знадобилися гроші.
Вадим відвів погляд.
— Ми будемо оздоблювати готельний комплекс.
— Де кошторис?
— Ти мені не аудитор.
— Я головний бухгалтер. Хочеш отримати 15 мільйонів — поясни ризики.
Він різко відсунув стілець.
— Ти будь-яку сімейну розмову перетворюєш на перевірку.
— Гроші належать мені.
— Ми вісім років одружені.
Вадим підійшов ближче.
— Відповідь потрібна до понеділка. Тільки не радься з матір’ю. Вона знову почне твердити, що я полюю на твою власність.
— Хіба це не правда?
На обличчі чоловіка майнула настороженість.
— У тебе кепське почуття гумору.
Він узяв портфель і пішов. Перш ніж зачинити шафу, перевірив замок внутрішнього відділення. Отже, повідомлення сховали навмисно.
Софія перенесла ранкову нараду й подзвонила Андрієві Кравченку. Кілька років тому юрист представляв її будівельну компанію в спорі з підрядником.
— Мені потрібна термінова консультація, — сказала вона. — Йдеться про поруку, якої я не підписувала.
Андрій не став ставити запитання телефоном.
— Приїжджайте на десяту. Візьміть копії всього, що знайшли.
Його кабінет був біля набережної. Стриманий чоловік із посивілими скронями зустрів Софію біля дверей і відразу помітив пластир на долоні.
— Розкажіть події по порядку. Висновки залишимо на потім.
Вона ввімкнула дачний запис, показала фотографії листа й пояснила, як виявила зв’язок Вадима з Наталією. Андрій дослухав файл до кінця.
— Кому належить квартира?
— Мені. Мама оформила дарування до мого шлюбу з Вадимом.
— Це ваша особиста власність. Чоловік не має права її продавати, закладати чи обіцяти кредиторам. Однак він може спробувати використати підроблену довіреність. Негайно встановіть заборону на реєстрацію угод без вашої особистої присутності.
— Якщо підпис під порукою чужий, із мене вимагатимуть 8 мільйонів.
— Кредитор уже має право висунути вимоги, бо вважає документ чинним. Вам доведеться доводити підробку. Потрібні будуть оригінал договору, почеркознавча експертиза й відомості про оформлення.
Андрій наблизив фотографію повідомлення.
— Назву організації видно. Сьогодні направимо запит від вашого імені. Запису розмови вистачить для поліції. Він важливий, але сам по собі не встановлює всіх обставин. Збережіть вихідний файл без вирізаних фрагментів і обробки звуку. Копії тримайте окремо.
Софія розповіла, що змінила пароль від хмарного сховища.
— Перевірте електронну пошту, банківські застосунки й державні сервіси, — вів далі юрист. — Завершіть невідомі сеанси. Оригінали паспорта, договору дарування й документів сина перенесіть із дому.
— Я хочу забрати Богдана й піти до мами.
— Якщо є пряма загроза, так і зробіть. Якщо небезпеки поки немає, раптовий від’їзд покаже Вадимові, що ви все знаєте. Тоді папери можуть зникнути. Не змушуйте його зізнаватися. Самостійно влаштовувати пастку теж не можна.
— Він ніколи мене не бив.
— Це не означає відсутності тиску. Тримайте телефон поруч і повідомляйте матері, де ви перебуваєте.
Після зустрічі Софія подала заяву про неможливість реєстрації переходу права без її особистої участі. Потім орендувала банківську комірку. Документи лежали в домашньому сейфі, код від якого знав Вадим, тому забрати їх вона вирішила ввечері.
Дорогою до офісу Софія подзвонила матері.
— Богдан залишиться в тебе до понеділка?
— Звісно. Що сталося?
— Розповім особисто. Поки нікому не дзвони.
— Вадимові теж?
— Особливо йому.
Приїхавши до офісу, Софія перевірила пошту й виявила невідомий пристрій серед активних входів. Сеанс відкрили три місяці тому. Вона завершила підключення, змінила пароль і встановила додаткове підтвердження.
В історії дій зберігся запит витягу про квартиру, зроблений через її обліковий запис. Дата збігалася з днем, коли Вадим уперше заговорив про терміновий продаж. Софія зробила знімки екрана й переслала їх Андрієві.
Андрій надіслав запит до фінансової організації. Софія підписала його через захищену систему. Кредитор відповів, що видасть копію договору після особистої ідентифікації. Прийом призначили на наступний ранок.
Наприкінці робочого дня секретарка зазирнула до кабінету.
— До вас Павло Миронович Литвиненко. Каже, справа стосується вашого чоловіка.
На дачі Вадим називав це прізвище, обговорюючи борги.
— Нехай зайде.
Кремезний чоловік із голеною головою зняв пальто й сів навпроти.
— Перепрошую за візит без попередження. Вадим перестав відповідати.
— Чому ви прийшли до мене?
— Він стверджує, що ви продаєте квартиру й погасите заборгованість перед моєю компанією.
— Я нічого не продаю.
Литвиненко насупився.
— Він показував розрахунки. 15 мільйонів від угоди, 8 — фінансовій організації, 3 — мені.
— Ви вклали гроші в його фірму?
— 3 мільйони. Вадим обіцяв контракт на оздоблення готелю, однак замовлення, схоже, не існує. Постачальники судяться, робітникам затримують зарплату.
— Чому ви вірили обіцянкам?
— Він показав поруку дружини. Сказав, що ви повністю підтримуєте бізнес.
Софія розгорнула до нього екран із фотографією листа.
— Йдеться про цю організацію?
— Так.
— Звідти він отримав 8 мільйонів. Я нічого не підписувала.
Павло кілька секунд дивився на неї, потім дістав телефон.
— Тоді він обдурив і вас. Тут є листування. Вадим пише, що дружина погодила продаж і особисто гарантувала повернення.
— Передайте повідомлення моєму юристові. І не кажіть чоловікові про нашу зустріч.
— Не збирався. Тепер мені важливо встигнути отримати документи фірми.
Софія дала йому номер Андрія.
— Я не відповідаю за вкладення Вадима.
— І не повинні. Гроші отримав він.
Біля дверей Литвиненко затримався.
— Сьогодні вранці ваш чоловік просив відстрочку до понеділка. Запевняв, що ввечері ви підпишете договір позики…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
