Пізно ввечері Андрій повідомив, що фінансова організація видала йому копію договору за довіреністю Софії. Під її ім’ям стояв підпис, схожий на справжній. У додатку була копія паспорта, а поруч — позначка про особисту присутність поручителя.
— Ви того дня були в офісі? — спитав юрист.
Софія перевірила календар. У дату оформлення вона брала участь у нараді щодо річного бюджету. Зустріч тривала 4 години, а вхід до будівлі фіксувала камера.
Уранці служба безпеки зберегла запис. Софія перебувала на нараді під час оформлення поруки.
Опівдні подзвонив Павло Литвиненко.
— Я передав Кравченкові договори. Є ще платіж у компанію Вікторії Савченко. Вадим вивів туди 2 мільйони одразу після отримання позики.
— Звідки ви знаєте?
— У мене зберігся витяг, який він показував як підтвердження закупівлі матеріалів. Призначення платежу виявилося консультаційним.
— Передайте все юристові.
— Уже відправив.
Невдовзі біля дверей кабінету з’явилася перелякана Наталія.
— Вадим приїхав до клініки, — сказала вона. — Вимагав ноутбук. Я відповіла, що забула ключ від шафи.
— Де комп’ютер?
— Уже не там. Я встигла передати його працівникові поліції за документом.
— Чому приїхала сюди?
— Він поїхав слідом. Мені здалося, що помітив твою машину біля відділку вчора.
— Ти привела його до мене?
— Я намагалася відірватися.
З приймальні долинув голос Вадима:
— Мені потрібна Софія. Терміново.
Наталія відступила до стіни.
— Він знає.
Софія вийшла до приймальні. Вадим стояв біля столу секретарки. Побачивши Наталію, він перестав усміхатися.
— Яка несподівана зустріч. Ви обидві тут.
— У мене робочий день, — відповіла Софія. — Що тобі потрібно?
— Поговорити без свідків.
— Говори.
Чоловік дістав попередній договір.
— Покупець згоден чекати до вечора. О шостій зустрічаємося в нотаріуса.
— Я нічого не обіцяла.
— Учора ти сказала, що згодна на зустріч.
— У понеділок, після перевірки.
Вадим перевів погляд на Наталію.
— А ти навіщо прийшла?
— У своїх справах.
— У яких?
— Залиш офіс. Інакше викличу охорону, — сказала Софія.
— Значить, ось як ти вирішила розмовляти після восьми років шлюбу?
— Після восьми років я вперше уважно прочитала твої документи.
Показна образа зникла.
— Що саме ти прочитала?
Секретарка натиснула кнопку виклику охорони.
— Усе, що ти приніс учора.
Лише тоді він зробив крок до неї. У коридорі з’явилися двоє працівників служби безпеки.
— Вадиме Сергійовичу, вам доведеться піти, — сказав один із них.
Чоловік сховав договір.
— Гаразд. Але ввечері Софія повернеться додому. Ми подружжя, і сімейні питання вирішуються без сторонніх.
— Сьогодні я не повернуся.
— Тоді пошкодуєш.
Охоронець став між подружжям. Вадим затримав на дружині важкий погляд, ніби намагався зрозуміти, скільки вона знає і чи встигла передати докази. Він промовив це неголосно й попрямував до виходу.
За хвилину Наталія показала повідомлення: «Ти все їй розповіла. Тепер відповідатимеш сама».
Слідом надійшло друге: «Заберу гроші раніше, ніж ви встигнете мені завадити».
Софія переслала знімки Андрієві й Ірині Петрівні. За кілька секунд задзвонив її власний телефон. Дзвонили орендарі квартири.
— Софіє Вікторівно, — схвильовано промовила жінка, — тут ваш чоловік. Він приїхав із якимось майстром і вимагає відчинити двері. Каже, що сьогодні почнеться підготовка житла до продажу.
Софія вже набирала номер охорони будинку, коли почула в слухавці чоловічий голос і різкий удар. Вадим вирішив увійти силою.
Софія вибігла з кабінету, не чекаючи ліфта.
— Не відчиняйте, — сказала вона в телефон. — Викликайте поліцію й охорону будинку. Я їду.
Із слухавки долинув переляканий голос орендаря:
— Він ударив чимось по замку. Чоловік зі мною, тримає двері.
Зв’язок обірвався…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
