Вирішивши зробити сюрприз подрузі, я потай приїхала на її дачу й стала чекати

Share

Наталія зблідла, але сперечатися не стала.

— Після дачі я відкрила ноутбук. Вадим користувався ним тиждень тому й не вийшов із пошти. Там було листування з Вікторією.

Вона дістала невеликий накопичувач.

— Я скопіювала листи й документи.

Софія не торкнулася його.

— Що там?

— Чернетка поруки. Твій паспорт. Зразок підпису. Ще схема переказів через фірму Вікторії. І повідомлення. Вадим обіцяє їй поїхати разом.

Кілька секунд Софія дивилася на колишню подругу.

— Значить, ти виявилася не єдиною.

— Для нього я була способом впливати на тебе. Він так і написав.

Наталія вийняла роздруковані аркуші. В одному повідомленні Вадим називав її зручним важелем. В іншому радив Вікторії не хвилюватися: після отримання грошей він звинуватить Наталію в крадіжці документів.

— Він збирався звалити все на мене, — сказала вона.

— Ти передала документи. Для слідства це важливо.

— Я знаю.

— Можеш стати учасницею справи.

— Готова відповідати за те, що зробила.

Софія прибрала накопичувач у порожній конверт.

— Вихідні файли збереглися?

— Так. Ноутбук у шафі мого кабінету.

— Не вмикай його й не передавай Вадимові.

Наталія кивнула.

— Ти колись мене пробачиш?

— Ні. Сьогодні ти можеш допомогти зупинити його. Це не поверне дружбу й не зітре останні місяці.

— Я не прошу забути.

— Ти щойно попросила пробачення.

Софія підвелася.

— Ми їдемо до юриста.

Андрій попросив Наталію викласти події за датами й уточнив, як вона отримала копію паспорта.

— Накопичувач ви підготували самі? — спитав він.

— Так.

— Файли редагували?

— Ні. Лише копіювала.

— Я не відкриватиму носій на своєму комп’ютері. Його вміст мають зафіксувати фахівці. Софіє, у нас є ознаки підробки документа й спроби заволодіти вашими грошима обманом. Треба звертатися до поліції.

Наталія схлипнула.

— Мене затримають?

— Обіцяти певний результат не можу. Передачу чужих даних оцінюватимуть з урахуванням умислу. Зараз ви добровільно повідомляєте відомості й зберігаєте докази. Це має значення, але не скасовує можливої відповідальності.

— Я дам свідчення.

У відділку їх прийняла слідча Ірина Петрівна Паламарчук. Софія подала заяву, передала копію повідомлення й повідомила про запис, зроблений на дачі. Слідча уточнила, де був вихідний файл і хто мав до нього доступ.

— Телефон при мені. Копії зберігаються окремо.

— Пристрій знадобиться для огляду. Поки нічого не видаляйте.

Наталія розповіла про паспорт, підпис, ноутбук і листування.

— Комп’ютер не чіпайте, — сказала Ірина Петрівна. — Не попереджайте Гончаренка про заяву. Якщо він вимагатиме техніку, не сперечайтеся й не створюйте небезпечної ситуації. Подзвоніть мені.

— Що буде далі? — спитала Софія.

— Зареєструємо заяву, витребуємо оригінал договору, відомості про видачу позики й оформлення поруки. Решта залежить від матеріалів.

— Я можу переночувати в сестри, — сказала Наталія.

— Зробіть це. І не дзвоніть мені без потреби.

— Вадим спитає, чи бачилися ми.

— Відповідайте самі. Я більше не вчитиму вас брехати.

На телефоні було 5 пропущених дзвінків від чоловіка.

— Де ти? — спитав він.

— На роботі. Було засідання.

— Я заїжджав. Тебе не бачив.

— У нас кілька поверхів.

— Наташа теж не відповідає. Вітаєш її?

Вадим помовчав.

— Хотів спитати про рієлтора.

— Я зустрінуся з покупцем у понеділок.

— Навіщо чекати?

— Треба перевірити умови.

— Добре. Увечері поговоримо.

За порадою Андрія вона не поїхала додому. Забрала речі з камери схову й вирушила до матері. Вадимові написала, що в Богдана піднялася температура й вона залишиться з сином.

Після вечері він приніс малюнок будинку.

— Я його порвав, потім склеїв.

— Навіщо порвав?

— Вадим подзвонив. Сказав, що ти через мене не хочеш продавати квартиру. Я відповів, що мені не потрібен будинок.

Софія присіла поруч.

— Він не мав права втягувати тебе.

— Ви розлучитеся?

— Найімовірніше.

— Через квартиру?

— Через обман.

— Він мені теж брехав.

Софія обійняла сина за плечі.

— Так. Але ти ні в чому не винен.

— Я просив тебе продати квартиру.

— Ти вірив дорослій людині. Відповідальність лежить на ній.

Богдан склав малюнок учетверо.

— Я хочу жити там, де ніхто нікого не змушує.

— Так і буде…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇