Віталій відрізнявся від Богдана. Багатий водій звик, що проблеми розв’язують інші; Віталія якраз і посилали виконувати такі доручення. У минулому він займався боротьбою, важив понад сто кілограмів і зберіг чудову форму. Сім років тому саме цей чоловік прийшов до Антона з готовою угодою й м’яко дав зрозуміти, що відмова здатна зашкодити Валентині Сергіївні та Ірині.
Тоді Віталій говорив майже по-дружньому. Неправдиве зізнання він подавав як розумний вихід: невеликий строк, велика виплата й повна безпека близьких. Захисник, який сидів поруч, підтверджував кожну фразу й запевняв, що домовленості надійні. Тепер Антон розумів, чому Віталій небезпечніший за Богдана. Холодна розважливість давала йому змогу перетворювати погрозу на пропозицію, на яку жертва начебто погоджувалася добровільно.
Уранці підземний паркінг спортивного клубу зустрів Антона напівтемрявою й порожньою луною. Він чекав за бетонною колоною біля звичного місця. Віталій вийшов із ліфта після тренування, закинувши сумку на плече. У вухах були навушники, увагу поглинув телефон. Упевнені рухи лишалися розслабленими, бо чоловік не звик вважати себе можливою здобиччю.
Антон скористався миттю, коли той повернувся спиною. Раптовість і підготовлена речовина не лишили часу на опір. Навіть непритомний Віталій був величезним тягарем. Антон кілька разів зупинявся, переводячи подих, перш ніж спромігся завантажити його у фургон. На чорному мішку, натягнутому бранцеві на голову, він написав маркером одне слово: «Борг».
Напис відразу видався йому дивним. Він не хотів називати те, що відбувалося, звичайною помстою; у його свідомості це був розрахунок за померлу матір, зруйновану Ірину й сім років, відібраних брехнею. Але одне слово на тканині не робило вчинок законним і не перетворювало Антона на носія справедливості. Він це розумів і не шукав виправдання ні перед другом, ні перед майбутнім слідчим.
У заміському будинку Богдан уже опритомнів і відчайдушно смикався, видаючи приглушені звуки. Антон поклав Віталія поруч, перевірив обох і не став розмовляти. Надворі він зателефонував Андрієві й вимовив умовне слово: «Забирай». Друг зрозумів, що час їхати по Ірину, коротко підтвердив і відключився…👉Продовження — натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
