Вона докурила цигарку, кинула недопалок у воду й пішла до каюти. Сьогодні була середа. Або четвер.
Литвиненко мав прийти. Або не мав — уже байдуже. Третій місяць у морі приніс нову реальність.
Оксана перестала бути винятковою власністю капітана. Система розширилася, долучивши інших. Почалося все непомітно.
Якось увечері Литвиненко прийшов не сам. Із ним був старпом Черненко. Обоє тхнули горілкою і, заходячи до каюти, тримали один одного за плечі.
— Оксано, познайомся з Черненком ближче, — сказав Литвиненко, сідаючи на стілець. — Він мій заступник. Чудовий чоловік.
— Ми з ним стільки років разом ходимо. Усе ділимо навпіл. Роботу, премії, радощі.
Він подивився на неї важким поглядом. — І тебе теж ділитимемо. — Оксана стояла біля стіни, стиснувши кулаки.
— Це не було частиною угоди.
— Угоди? — Литвиненко зареготав. — Ковальчук, які тут угоди? Ти на моєму судні.
— Я вирішую, хто, як і коли. Черненко — моя людина. Якщо йому треба, ти не відмовиш.
— Зрозуміло? — Черненко мовчав, дивлячись у підлогу. У його позі було щось збентежене, майже вибачливе. Наче він і сам не був певен, чи правильно все це.
— А якщо я відмовлюся? — тихо запитала Оксана.
Литвиненко підвівся, підійшов до неї, узяв за підборіддя, змусив подивитися йому у вічі.
— Тоді завтра буде боцман.
— Післязавтра — механіки. За тиждень — уся команда. Я їх ледве стримую, розумієш? Вони бачать, що ти зі мною, і думають: чому нам не можна?
Його пальці болючіше стиснули її обличчя. — Вибирай. Або Черненко — одна людина, яка тебе принаймні поважає, або вся зграя.
— Вирішуй, швидко. — Оксана заплющила очі. Цей вибір не був вибором.
Це була ілюзія вибору, ще одна брехня, у яку Литвиненко загортав насильство. — Гаразд, — прошепотіла вона. Литвиненко відпустив її, поплескав по плечу.
— От і розумниця. Я зачекаю в коридорі. Черненку — пів години, не більше.
Він вийшов. Черненко залишився стояти біля дверей, не знаючи, куди подіти руки. Мовчанка затяглася, важка й незручна.
— Слухай, — нарешті почав він, — мені… Мені все це не подобається, чесно. Але Литвиненко сказав, що ти згодна, що у вас стосунки. Я не хотів би думати, що це насильство.
Оксана подивилася на нього. Побачила слабку людину, яка шукає виправдання, хоче зняти із себе провину, переклавши її на обставини. — Це не стосунки, — втомлено сказала вона.
— Це торгівля. Я торгую своїм тілом заради виживання. А ви купуєте, вдаючи, ніби це кохання.
Черненко зблід. — Я можу піти, якщо ти не хочеш.
— А завтра прийде боцман? А післязавтра вся команда? — Він не відповів.
Відповідь була очевидною. — Тоді закінчімо це швидко, — сказала Оксана, знімаючи халат. — Що швидше, то краще.
Потім Черненко пішов. Увійшов Литвиненко. Оглянув каюту.
Подивився на Оксану, яка сиділа на краю койки з порожнім поглядом. — Ну от. Тепер справедливо.
Він поклав на тумбочку дві пачки цигарок і банку тушкованки. — За старпома плачу я. Він чоловік добрий, але грошей не має.
— Тож ось. Вважай, подвійна плата за сьогодні. — Він пішов.
Оксана дивилася на цигарки й тушкованку. Ціна повії. Ось скільки вона тепер коштувала.
Наступними тижнями система впорядкувалася. Литвиненко приходив у понеділок і четвер, Черненко — у середу. Решта днів були вільними.
Литвиненко називав це справедливим розподілом. Черненко приносив дрібні подарунки — цукерки, журнали, одного разу навіть книжку віршів. Намагався розмовляти, бути ніжним.
Оксана воліла мовчання Литвиненка, а не ці жалюгідні спроби зобразити романтику. Екіпаж помітив зміни. Тепер доступ до жінки мав не лише капітан, а й старпом.
Боцман Романюк почав тиснути на Литвиненка. — Капітане, це несправедливо. Ви з Черненком відпочиваєте, а ми гаруємо, мов коні.
— Дайте й нам трохи людського тепла. — Спершу Литвиненко відмовляв, але Романюк був наполегливим, і наприкінці третього місяця капітан поступився. — Гаразд, по черзі, раз на два тижні, але тільки старші: боцман, старший механік, старший помічник з обробки.
— І щоб по-людськи, без скотства, інакше я будь-кого викину за борт, і ніхто слова не скаже. — Про це рішення Оксана дізналася від самого Литвиненка. — Розумієш, дисципліна важлива.
— Якщо я дам одним, а іншим ні, почнеться бунт. А так усе під контролем, за розкладом, як належить. Розклад…👉Продовження — натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
