Поступово публіка втратила інтерес. Кожна нова версія привертала дедалі менше уваги, а чергові статті виглядали вже не журналістським розслідуванням, а спробою ще раз заробити на вичерпаній темі. Тижні суперечок про долю немовлят закінчилися нічим: доказів не з’явилося, попередні заяви лунали знову, і люди переключилися на інші події.
Невдовзі з новинного простору зник і чоловік жінки. Його мінливі пояснення перестали хвилювати читачів, а ступінь його участі у створенні первісного слуху так і не прояснилася. Замовк і адвокат: підкріпити доказами звинувачення проти медиків і влади він так і не зміг.
Жінка й далі говорила, що діти реальні, але охочих вірити їй ставало дедалі менше. Одних її непохитність дратувала, в інших викликала жаль і занепокоєння її станом. Оскільки офіційний діагноз публічно не оголошували, розмова про причини такої поведінки так і не вийшла за межі здогадів.
Певний час поживою для конспірологічних версій залишалося мовчання клініки. Прихильники теорії змови сприймали відмову від коментарів як свідчення приховування, хоча жодних нових фактів на користь цієї версії не з’явилося. Зрештою вичерпався і цей напрям суперечок.
На завершення з’ясування обставин початкова версія втратила останню опору. Перевірка не виявила ні підтверджень вагітності й пологів, ні відомостей про одинадцятьох новонароджених. На цьому офіційна частина історії фактично завершилася, залишивши розповідь про медичне диво без жодного перевірюваного підтвердження…
