Його друг-рибалка зателефонував ще пізно вночі. Він так і не зміг знайти товариша у воді й думав, що той потонув. Тому дзвінок із поліції віддаленого містечка став несподіванкою.
Наступного дня приїхали дружина з донькою. Вони плакали від щастя, що їхній годувальник живий. Рідні вже не сподівалися побачити Кольку живим.
Чоловік розповів про подвиг Везунчика. На сімейній раді вирішили вирушити на пошуки пса, поки батько оговтується після пережитого. Дружина взяла в поліції адресу чоловіка, який знайшов Колю.
Однак, коли вони з донькою приїхали на місце, Везунчика там не було. Місцевий житель розповів, що намагався впіймати хвостатого. Він думав посадити його у вольєр до одужання й повернення господаря, але не вийшло.
Бригада швидкої навіть слухати про тварину не стала, а змушувати її бігти за машиною було жорстоко. Але Везунчик вирішив по-своєму. Ухилившись від рук чоловіка, пес помчав кудись у темряву.
Місцевий житель не побачив, щоб пес переслідував швидку, тому подумав, що тварина просто сховалася. Сподіваючись знайти пса вранці, чоловік пішов до хати. Але ні вранці, ні наступного дня жодних звісток про Везунчика не було.
Сліди пса обірвалися. Ніхто в селищі його не бачив. Додому він не повертався.
У місті, де був Коля, тварина теж не з’являлася. Родина зневірилася знову побачити свого улюбленця. Щойно Микола зміцнів, він знову вирушив на пошуки.
Він ще раз поговорив із жителями селища, де його знайшли. Розклеїв оголошення про зникнення тварини в усіх навколишніх містах і селищах. Розмістив інформацію про Везунчика в різних соціальних мережах, але все було марно.
Пес зник безслідно. Насправді ж, коли його не пустили до швидкої й відігнали від коліс, Везунчик вибіг на трасу й поспішив у тому напрямку, куди зник автомобіль швидкої допомоги. Пес швидко біг, ведений своїм носом і внутрішнім компасом, налаштованим на господаря…
