І що з того? Деякі собаки навіть самі не ходять, усе на руках сидять. Головне, що Везунчик був щасливий. І це справді працювало, аж поки один із друзів Колі не купив човна.
Чоловіки вирішили освоїти новий вид риболовлі. На човні можна було відплисти далі від берега, знайти найрибніші місця й отримати великий улов. Рибалки активно взялися випробовувати своє придбання.
Спочатку вони проводили на воді по кілька годин, потім стали збільшувати час запливів. Вони навіть уночі виходили на воду. Люди раділи.
Їм вдавалося ловити більше риби, та ще й значно більшої, ніж та, що клювала з берега. А Везунчик відверто страждав. Він від самого початку не злюбив дивну надувну конструкцію.
Від човна неприємно пахло, він виглядав загрозливо, та й узагалі все це було вкрай підозріло. Пес не довіряв конструкції, що гойдалася на хвилях. До човна Везунчик підходив тільки на березі.
Щойно його спускали на воду, пес терміново знаходив безліч справ у сусідніх очеретах. Заманити тварину в човен не вдалося, і Микола швидко покинув цю ідею. Він насолоджувався риболовлею, ні про що не думаючи.
А Везунчик тим часом помирав від страху за господаря. Цього разу він не вив і не скімлив. Щойно човен відчалював від берега, пес сідав на найближчих підвищеннях і пильно стежив за Миколою.
Пес супроводжував човен берегом, не відриваючи погляду від людей у ньому, і нервово смикав вухами. Хоч раз по раз чоловік благополучно повертався на берег, пес однаково не довіряв цьому човну. І одного разу це виявилося недаремно.
Ця риболовля була незапланованою. Миколі зателефонував друг і запропонував поїхати кудись далеко, на нове місце, де водяться рибини завбільшки з корову. Що ще треба затятому рибалці, як не обіцянка багатого улову? Звісно, чоловік погодився, і вже за годину вони з Везунчиком завантажували машину.
Їхати довелося довго розбитим бездоріжжям. Від постійної тряски пес то вдарявся головою об стелю, то вилітав на панель приладів. Зрештою пес просто ліг, розтягнувшись на задньому сидінні.
Довелося відмовитися від спостереження за краєвидом заради комфорту. Тварині поїздка вже не подобалася. Нарешті машина зупинилася.
Везунчик вискочив у прочинені дверцята й кинувся оглядати місцевість. На перший погляд усе було як завжди. Довкола росли висока трава й дерева, за якими пахло річкою. Поруч була невелика галявина, де зупинилися машини, а через луки тяглася крива дорога, якою вони приїхали.
Везунчик навіть трохи звеселів. А потім вони з господарем вийшли на берег, і настрій знову стрімко зіпсувався. Пес дивився на воду, і його починало трусити від страху.
Ця річка відрізнялася від звичних місць ловлі. Русло тут було широке, а течія — дуже швидка. Везунчик дивився на бурхливу воду, і його сковував страх родом із дитинства.
Спогади про те, як стрімкий потік несе його, не даючи ковтнути повітря, знову захопили його з головою. Господар весело перемовлявся з другом, готував снасті, надував човна, а Везунчик усе так само стояв, втупившись у річку. Микола спробував розворушити улюбленця, але той мляво реагував…
