Тоді чоловік подумав, що псові просто потрібен час, аби звикнути. Залишивши собаку в спокої, господар знову взявся до своїх справ. Незабаром човен був надутий.
Вудки розібрані, а наживка чекала свого часу. Чоловіки підштовхнули човна до води, маючи намір виплисти на середину річки. Раптом Везунчик кинувся навперейми.
Він голосно гавкав, крутився на місці, хапав господаря за одяг і тягнув назад. Коля здивувався дивній поведінці тварини. Ще жодного разу пес не виявляв такого занепокоєння.
До того ж він був дуже вихованим і не дозволяв собі хапати зубами господарський одяг. Друг квапив його спуститися на воду. Йому кортіло випробувати нове місце, тому чоловік закликав угамувати собаку й плисти.
Коля постарався заспокоїти Везунчика. Господар погладив пса, запевнив, що все буде добре, і наказав сидіти. Улюбленець послухався.
Чоловіки спустили човна на воду й попливли геть від берега. Пес тихенько заскімлив, але не зрушив із місця, виконуючи наказ господаря. Він уважно стежив за надувною посудиною, що несла його людину дедалі далі від берега.
Бурхлива течія підхопила човен і погнала до невеликого острівця посеред річки. Якимось чином чоловікам вдалося там зупинитися, і вони розклали вудки. Вони спокійно сиділи, чекаючи клювання, а Везунчик дедалі більше нервував.
Добиралися до нового місця ловлі довго, тому до заходу сонця в рибалок лишалося всього кілька годин. Чоловіки вирішили спершу спробувати ловлю, а вже після настання темряви розбивати табір. У цьому рішенні були свої плюси, бо клювало просто чудово.
Рибалки так увійшли в азарт, що не помітили, як сонце почало сідати. Коли обрій забарвився в яскраво-червоний колір, Коля запропонував згортатися. У незнайомому місці в темряві дістатися потрібного берега було майже неможливо.
Чоловіки почали збирати снасті. Одна з вудок застрягла в очереті. Обрізати волосінь рибалки не захотіли.
Надто багато грошей витратили на це вудилище й снасть. На те, щоб обережно розплутати зачіп, пішло багато часу. Коли все було готове, на небі вже почали з’являтися перші зорі.
Здавалося, минула лише мить — і настала темрява. Світла від зірок не вистачало, щоб розвіяти морок. Світло налобних ліхтариків не сягало берега.
Чоловіки трохи запанікували, але потім Миколі спала на думку геніальна ідея. Він покликав Везунчика, і той голосно загавкав. Чоловіки зраділи, що взяли пса із собою…
