— Зачекайте, — сказав я раніше, ніж устиг злякатися власного голосу. — Одну хвилину.
Люди зупинилися. Чоловік у сірій куртці обернувся й неквапно подивився на мене.
— Хочеш щось додати, Назаре?
У роті пересохло. Говорити про жалість було марно: вона не входила до їхніх розрахунків. Довелося шукати мову, яку вони розуміли.
— Цю людину шукають родичі й сусіди. Оголошення висять по всьому району. Якщо він зникне остаточно, запитання не припиняться. Навпаки, галасу стане більше.
Я не зміг прямо вимовити, що вони збираються його вбити. Чоловік у сірому вивчав моє обличчя, намагаючись зрозуміти, що штовхає мене вперед — совість чи паніка.
— І яке рішення пропонує наш водій?
— Зробіть так, щоб його знайшли живим. Тоді близькі перестануть шукати самотужки, а контроль однаково лишиться у вас.
Кілька секунд було чути тільки скрип гойдалок і нерівне дихання полоненого.
— Цікава турбота, — нарешті зауважив чоловік. — Ти намагаєшся врятувати його, прикриваючись людьми, які можуть створити нам незручності.
Я вхопився за його формулювання.
— Я говорю саме про безпеку. Чим менше незакритих запитань і слідів, тим спокійніше для всіх.
Власні слова здавалися брудними. Я торгував людським життям, зображаючи його корисним для злочинців, бо заклик до милосердя тут нічого б не змінив. Чоловік у сірому пройшов кілька кроків в один бік, потім повернувся.
— Припустімо, логіка є. Але хлопець знає забагато. Варто показати його лікарям чи родичам, як він заговорить. А нам свідки не потрібні.
Ґрунт ніби пішов з-під ніг.
— Не відпускайте без охорони, — видушив я. — Але залиште його живим.
— Ти ведеш торг за чужу долю, як за товар на ринку. Сам не помічаєш, наскільки це дивно?
Я помічав. Ще страшніше було мовчки дозволити їм довести почате до кінця. Полонений знову застогнав. Короткий звук пройшов крізь мене електричним розрядом.
— Ти небезпечна людина, Назаре, — тихо сказав чоловік.
Холод із відчиненого кузова ніби миттю опинився під одягом.
— Чому?
— Тому що продовжуєш думати. Для такої роботи виконавець, який думає, — найменш надійна ланка. Поки що ти просто не звик. Багато хто починає із запитань, а потім приймає устрій світу. Тих, хто не приймає, світ швидко викидає.
За його знаком охоронці знову повели хлопця до їдальні.
— Йому дісталася роль гірша за твою. У тебе є посвідчення, посада й правдоподібна історія. Він опинився в невідповідному місці поруч із невідповідними людьми. Такі довго не затримуються.
Кров стукала у скронях.
— Ви зараз просто збираєтеся…
— Саме так. Війна — це не лише промови й репортажі. Для людей нагорі вона передусім логістика. Одних переміщують, інших залишають. Ти поки належиш до тих, хто перевозить.
Він уже повернувся до будівлі, коли я знову його гукнув. Якщо зараз промовчати, виправдання не лишиться жодного.
— Оформіть його як знайденого тяжкопораненого. Передайте до лікарні, яку контролюють ваші люди. Для сім’ї його знайдуть, але він лишиться під наглядом. Тоді не доведеться пояснювати ще одне зникнення.
Пропозиція була відчайдушною, і я сам не знав, чи можна її втілити. Чоловік довго мовчав.
— Ось тому ти й небезпечний: шукаєш двері навіть у стіні. Гаразд, я це обміркую. Не тут і не зараз. У твоїх словах справді може бути користь.
Він наказав мені зачинити кузов і забиратися. Полоненого завели всередину. Двері їдальні грюкнули, ліхтар над входом хитнувся від вітру. Я лишився перед рядами померлих. Їхня нерухомість несподівано переносилася легше, ніж спогад про живий погляд.
Я замкнув стулки. Охоронець поставив нові пломби, записав номери. У кабіні камера й далі блимала, а диктофон у кишені нагрівся від тіла й довгої роботи.
Дорогою назад сенс того, що сталося, проступав повільно й невідворотно. Я спробував сперечатися з тими, хто розпоряджається чужими життями. Моя угода могла нічого не змінити й виглядала принизливо, але це був перший вчинок, відмінний від мовчазного перевезення.
До цієї ночі я лишався виконавцем. Тепер втрутився, і люди, які тримали схему, обов’язково це запам’ятають. Залишалося встигнути передати правду тому, хто ще міг винести її за межі бетонних парканів, перш ніж мене самого змусять замовкнути…
