Однокласники згадали її тільки як бідну дівчину, доки не побачили, ким вона стала

Share

Влада усміхнулася втомлено й тихо.

— Я рада, що людям це потрібно.

— Я теж радий. Але робота не зупиниться. Потрібна нова колекція.

— Розумію.

Богдан уважно подивився на неї.

— Ви готові?

— Так. Тільки з’їжджу додому з батьками, отримаю диплом і кілька днів переведу подих.

— Звісно. І ось ваш гонорар.

Він простягнув їй щільний згорток. Влада розкрила його й розгубилася.

— Тут так багато?

— Це бренд, а не дешева поробка, — сказав Богдан зі звичною впевненістю. — Звикайте.

Додому вона поверталася разом зі своїми. Була середина червня, і Влада встигала закрити всі формальності з навчанням. Іспитів від неї вже ніхто не вимагав: викладачі казали, що її робота стала найкращим підтвердженням професії. Газети й журнали писали про нове ім’я, несподівану колекцію та молоду творчиню бренду «Лада».

Одного разу Галина Степанівна, розливаючи чай, подивилася на Владу особливо уважно.

— А ти не хочеш сходити на випускний вечір до своєї колишньої школи? Твої однокласники якраз закінчують.

— Навіщо?

Сусідка помовчала. Їй було важко навіть повертатися до тих принижень, але вона все ж сказала:

— Нехай побачать, ким стала та, з кого вони сміялися.

Влада довго дивилася в чашку. Дитяча образа не зникла, просто стала глибшою й тихішою. Вона згадала крейдяну ганчірку, білий фартух із невідповідної тканини, сміх на подвір’ї, порожнечу після свого першого випускного.

— Я піду, — сказала вона…

У призначений день Влада вдягла сукню власного пошиття, туфлі й скромні прикраси. Вона не пішла на подвір’я, не стала шукати знайомі обличчя в коридорах, не зазирнула до колишнього класу. Просто попросила слова під час урочистого вручення атестатів і вийшла на сцену.

Зала притихла. Хтось упізнав її відразу, хтось лише придивлявся. Влада стояла спокійно, без виклику й без тріумфу.

— Я хочу сказати дякую своїм колишнім однокласникам, — промовила вона. — Саме вони дали мені сили дійти до цього дня.

Більше вона нічого не додала. Цього виявилося достатньо.

— Це ж Влада з нашого класу, — прошепотіла одна з дівчат.

— Чого ви дивитеся так, ніби вперше людину побачили? — пролунав збоку чоловічий голос. — Зараз це не просто Влада. Це відома модельєрка Лада.

Біля сцени стояв Богдан…