Онищенко відразу дістав телефон і почав викликати екстрені групи, запитувати ордери на арешт і повне розслідування. Ірина сіла, обмірковуючи юридичні наслідки почутого. Оксану ж охопила лють — за бабусю, яку наражали на небезпеку, за її смерть, яка могла виявитися неприродною.
— Хочу поговорити з Коваленком. Зараз, — сказала вона з небезпечним спокоєм.
— Оксано, це нерозважливо, — застерегла Ірина.
— Мені начхати на розважливість. — Оксана повернулася до агента. — Проведіть офіційну розмову. Мені потрібні відповіді про бабусю.
— Поставлю йому кілька запитань, — після короткої паузи погодився Максим. — Ви йдете зі мною. Якщо виникне хоч найменша загроза, йдемо.
Кабінет начальника був на третьому поверсі. Коваленко, кремезний чоловік із рідким волоссям і винним нервовим тиком, зблід, коли Онищенко ввійшов і показав посвідчення.
— Агенте, чим я можу бути корисний?
— Хочу запитати вас про Раїсу Ковальчук.
— Раїсу Ковальчук? — Начальник часто закліпав. — Не знаю такої.
— Брехун! — Оксана увірвалася слідом, не піддавшись спробі Максима її втримати. — Останній рік життя бабуся тут прибирала. Ви її знали. І, схоже, знали про її знахідку.
— Я гадки не маю, про що ви, — Коваленко різко підвівся.
— Нагадаю, — сказав Онищенко, дістаючи диктофон. — Є свідки вашої розмови про стару й документи. Будь ласка, поясніть.
Начальник спітнів. Його погляд метався від агента до Оксани, потім до дверей, мов у загнаного звіра.
— Я працював тут, і годі. Що вона робила за межами ізолятора, мені невідомо.
— Але дещо вам було відомо, — Оксана схилилася над столом. — Бабуся померла два роки тому. Раптово. Як зручно — просто перед свідченнями про знайдені документи.
— Я непричетний до її смерті! — крикнув Коваленко, втративши самовладання. — Серце! Це лікарі підтвердили.
— Отже, ви її знали, — холодно сказав Максим. — Щойно ви стверджували протилежне.
Коваленко важко опустився в крісло.
— Так, знав я Раїсу. Вона місяцями тут прибирала. Тиха, добра жінка. Одного разу прийшла до мене з інформацією. Небезпечною.
— З якою? — Оксана зусиллям волі стримала сльози.
— У дипломатів вона бачила документи про людей, яких переміщували проти їхньої волі. Про сім’ї, за якими приховувалися злочинні операції. Принесла копії. Просила допомогти передати все владі.
— Ви допомогли? — майже нечутно запитала Оксана.
— Пообіцяв допомогти, — відповів він, опустивши очі. — Але злякався. Там були гроші, зв’язки, впливові люди. Я розповів іншим про її наміри.
Мовчання в кабінеті тиснуло дужче за будь-яке обвинувачення.
— Ви її зрадили. Бабуся вам повірила, а ви її продали.
— Я не знав, що вони збираються робити! — Коваленко вже відверто ридав. — Мені сказали, що за нею наглядатимуть, не дадуть їй створювати проблеми. Я не думав, що її вб’ють. Я ж навіть не знаю, чи вбили її…
Максим телефоном викликав судово-медичних експертів. Альберто поклав долоню Оксані на плече.
— Перед смертю бабуся залишила вам ще дещо. — Він витяг із портфеля інший, пошарпаний конверт. — Попросила передати, коли ви будете готові. Гадаю, тепер час.
Оксана тремтячими руками розпечатала конверт. Почерк на аркуші був знайомим.
«Моя дорога Оксано, якщо лист у тебе в руках, мене вже немає поруч. Отже, доктор Ортега виконав обіцянку, а ти стала досить сильною, щоб почути правду.
Я вчила тебе мов, сили слова, того, як спілкування з’єднує людей мостами. Але про причину мовчала. У молодості мені довелося побачити несправедливість, яку я не могла зупинити: людей використовували, сім’ї руйнували. У мене не було ані влади, ані голосу, щоб утрутитися.
У тебе, люба, є дар. Ти здатна говорити за тих, кого ніхто не чує. У Женеві зберігаються не лише докази злочинів — там голоси людей, яким потрібен захист. Ти єдина, хто може дати їм голос. Поїдь, відкрий сейф і розкажи їхні історії.
Пам’ятай: бабуся пишається тобою не за одинадцять мов. Я пишаюся тим, що ти вирішила віддати свій дар справі, більшій за власне життя. Люблю тебе, моя дівчинко».
Коли Оксана дочитала, сльози ринули рікою. У них були розуміння, знайдене призначення й любов, що пережила смерть. Галина обійняла її й заплакала разом із нею. Ірина витирала щоки. Навіть загартований агент відвернувся…
