— Відчини, — промовила вона, дивлячись чоловікові в обличчя. — Негайно.
Амір провів долонею по коміру сорочки. На манжеті темніла пляма від розлитої кави, і ця випадкова неохайність чомусь лякала дужче за погрози. Він завжди був зібраний, уважний до дрібниць, умів одним спокійним жестом зняти напруження. Тепер його пальці тремтіли. — До ранку нам треба владнати це питання. Потім ти зрозумієш, що я рятував усіх нас.
— Яких «нас»? Я вперше бачу цю компанію.
Набіль важко підвівся. — Не треба вистави. У родинного бізнесу тимчасова нестача коштів. Банк уже попередньо схвалив реструктуризацію під заставу будівлі та прав на майбутні платежі за контрактом студії. Залишилися перевірка особи нового керівника й особиста порука. За три місяці тебе виведуть із документів. За це ти вже отримала узгоджену суму.
З подальших пояснень Анна зрозуміла, як влаштована пастка. Попередні керівники родинної компанії вже значилися поручителями за простроченими зобов’язаннями, тому кредитор зажадав, щоб дочірню структуру очолив новий керівник без боргів і судових спорів. Основною заставою залишалася родинна будівля, а додатковим забезпеченням — права на майбутні платежі за контрактом студії. Анна була потрібна як керівниця й поручителька, здатна пройти перевірку, якої Амір і Набіль уже не проходили.
— Яку суму?
Саміра вказала на маленький конверт серед весільних подарунків. Анна бачила його раніше: Амір засунув конверт під стрічки, сказавши, що всередині привітання від ділового партнера. Тепер на звороті виявився рядок: «Консультаційний аванс». Усередині лежала копія платіжного доручення. Одержувачем значилася компанія з назвою, схожою на прізвище Анни, яку вона нібито вказала як свого розрахункового посередника. Документ датували за два тижні до того, як Амір запропонував їй одружитися…
