— Де сам Віктор? — спитав дільничний, оглядаючи зібраних.
— Утік, мабуть! Він що, дурний тут показуватися?
Голова не квапився погоджуватися:
— Ми ж поки нічого не знаємо. Може, він узагалі ні до чого. Спершу б кришку відкрити.
Пропозиція відразу подіяла на присутніх. Ще недавно всі тіснилися біля знахідки, а тепер половина цікавих поспішила до паркану, подалі від ями. Марія так і лишилася сидіти на купці викопаної картоплі. Біля неї затрималися тільки голова й дільничний.
Поліцейський усе ж зумів знайти потрібні слова й умовив двох чоловіків. Ті озброїлися лопатами й узялися відкопувати ящик. На поверхню його витягли з чималим трудом.
— Та тут усі півтора центнера! — видихнув один, утираючись. — Валька ж невелика була. Звідки така вага?
— Дерево важке.
— Знайшов дерево! Наче з фанери зліплено.
Чоловіки, лаючись, узялися за кришку. Заскрипіли цвяхи, з тріском розійшлися дошки — і ящик нарешті відкрився…
