Микола приїхав старим фургоном і вийшов із невеликим діагностичним приладом. Йому було близько сорока п’яти, він помітно накульгував і носив чисту робочу куртку без написів. Під час телефонної розмови він пояснив Олені, що фургон належить братовій майстерні й за тиждень його треба повернути; на власну робочу машину Микола відкладав кілька років. Він обійшов джип, провів пальцем по краю перефарбованого крила, а тоді попросив відкрити капот. Олена чекала, що він почне торгуватися, але покупець мовчки перевіряв з’єднання, зазирнув під килимок у багажнику й фотографував маркування деталей. З того, як упевнено він знаходив сліди старого ремонту, було зрозуміло: на вживаних машинах Микола знався.
Сервісну теку Микола гортав просто на водійському сидінні. Він звірив пробіг із двома замовленнями на ремонт, порівняв дати заміни ременя та ходової, а тоді повернув стос під прозору обкладинку. Для Олени це були старі папери, які завжди лежали в машині разом з інструкцією та запасними запобіжниками.
Коли він попросив документ на право продажу, Олена дістала теку із сумки. Микола прочитав кілька рядків, перевірив строк дії та запитав, чи знає Олександр про сьогоднішній огляд. Олена витримала його погляд.
— Звісно. Йому незручно розмовляти, але він згоден.
Цієї миті з під’їзду вийшов Артем. Він замкнув двері своїм ключем, підійшов до машини й одразу назвав ціну, нижче якої вони нібито не поступляться. Микола перевів погляд із ключа на Олену. Артем пояснив, що допомагає з переїздом і займатиметься майстернею, для якої саме й потрібні гроші. Слово «ми» пролунало двічі, перш ніж Олена встигла його зупинити.
Під час пробної поїздки завила сирена. Микола звернув до найближчого укриття, і вони втрьох кілька хвилин чекали в бетонному коридорі разом із родинами із сусідніх будинків. Артем тримав Олену за лікоть, забувши, що перед покупцем удає лише помічника, а вона не відсторонилася. Микола цього не прокоментував. Коли стало тихо, він лише запитав, чому в сервісній теці немає останньої позначки про перевірку гальм.
Олена сказала, що всі запитання треба ставити їй. Микола повернув ключі й повідомив, що дасть відповідь до дев’ятої вечора. Він не пообіцяв купити машину, не став збивати ціну й поїхав фургоном. Ця стриманість налякала Олену більше, ніж відкрита відмова.
Артем звинуватив її в нерішучості. Поки вони підіймалися сходами, надійшло ще дві пропозиції, обидві — значно нижчі за вказану суму. Олена вже вирішила, що втратила єдиного серйозного покупця, коли на екрані з’явилося нове повідомлення від Миколи: «Потрібен другий огляд. Якщо все збігатиметься, післязавтра оформимо»…
