Запис не приніс миттєвої перемоги. Лариса прослухала його й сказала:
— Тепер у тебе не порожні руки, але рухатися треба спокійно: претензії письмово, переговори тільки при свідках, щодо погрози — заява.
Оксана роздруковувала документи, платила за кожну сторінку, надсилала рекомендовані листи й училася не здригатися від дзвінків. Їй хотілося, щоб правда увійшла в кімнату й одразу змусила всіх замовкнути. Але правда просувалася повільно, аркуш за аркушем.
Назар подзвонив за три дні.
— Ти справді подаєш на розлучення?
— Так.
— Через маму?
Оксана опустилася на край дивана в Лесі й довго дивилася на дитячі наклейки-зірки на стіні.
— Через тебе, Назаре. Твоя мама мені нічого не обіцяла. Ти обіцяв.
У слухавці стало тихо.
— Ти мене зовсім більше не любиш?
— Люблю. Але я більше не хочу рятувати тебе ціною себе.
Перше засідання минуло без гучних сцен: невеликий кабінет, пластикові стільці, запах старого принтера. Лариса передала виписки, листування, пошкоджену розписку та її повну фотографію: у день, коли Назар писав розписку, Оксана надіслала знімок Лесі зі словами, що тепер у них усе по-дорослому. Чат зберігся. Коли поруч ліг обрізаний оригінал, Галина Степанівна зблідла, а Назар дивився на папери так, ніби вперше побачив не «мамині нерви», а чиюсь руку з ножицями.
Оксана сиділа прямо, хоча коліна під столом тремтіли. Їй здавалося, що всі чують її дихання. Суддя ставила сухі запитання, секретарка друкувала, Лариса відповідала рівно. І Оксана раптом зрозуміла: правду не обов’язково кричати. Іноді достатньо принести її в папці, розкласти за датами й не відвести очей.
Людмила Павлівна дала письмове пояснення: фотографію справді показували, Оксана нічого не вигадала. Віра Миколаївна додала, що на кепці чоловіка була біла пляма, а рука скидалася на руку майстра, не Назара. Це знімало підозру в зраді, але не повертало довіри. Назар міг сказати правду першого вечора. Натомість він дозволив Оксані мучитися й погодився на мовчання, поки мовчати було зручніше.
На виході з будівлі їй подзвонив незнайомий номер. Жінка представилася Дарією, колишньою дружиною Стаса. Голос був хрипкуватий, напружений.
— Я знайшла дещо в його старому телефоні, — сказала вона. — Там видно, хто надіслав тобі погрозу. Номер старий, робочий, але писав не Стас. Не телефоном. Зустрінемося в пекарні біля ринку, якщо хочеш закрити це питання… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇
