Леся повернулася до свекрухи. Усмішка стала майже лагідною, і від цього Галині Степанівні стало ще тривожніше.
— Марина не працює стабільно, доходів у неї немає, — продовжила Леся. — Отже, потрібен поручитель. У разі псування майна, несплачених витрат, штрафів за шум, скарг сусідів та інших наслідків відповідальність несе поручитель — громадянка Галина Степанівна Ковальчук.
Вона виділила кілька рядків і прочитала їх уголос розмірено, щоб кожне слово встигло вчепитися.
— «Поручитель несе солідарну майнову відповідальність за дії особи, що проживає, включно з пошкодженням підлоги, меблів, дзеркал, книжкового фонду, сантехніки, стін, а також наслідками порушення порядку».
У передпокої стало так тихо, що чути було, як за стіною клацнув вимикач. Назар завмер. Галина Степанівна насупилася, але колишній блиск у її очах потьмянів.
— І що? — кинула вона. — Нічого Маринка не зіпсує. Нормальна дівчина. Ти просто словами лякаєш.
— Чудово, — кивнула Леся. — Тоді наступний пункт вас узагалі не повинен тривожити.
Вона знову повернулася до екрана й продовжила читати:
— «У разі недостатності грошових коштів особи, що проживає, компенсація збитків здійснюється за рахунок майна поручителя, включно з належним йому житлом, розташованим за адресою…»
— Стоп! — гаркнула Галина Степанівна так голосно, що в Назара здригнулися плечі. Сумка зісковзнула з її руки й ляпнулася на підлогу. — Моє житло ти навіщо сюди приплела? Ти що верзеш?
— Тому що бабусин гарнітур, дзеркала й книжки можуть коштувати дорожче за вашу квартиру на околиці, — спокійно сказала Леся. — Якщо Марина знову щось заллє, розіб’є чи влаштує вечірку, після якої доведеться відновлювати стіни, хто заплатить? Ви впевнені, що вона хороша дівчина. Отже, ризику немає.
— Це шантаж, — прошипіла свекруха, чіпляючись за знайоме слово. — Ти мене залякуєш.
— Ні. Я просто перекладаю ваше прохання мовою відповідальності. У побутовій розмові все виглядає мило: «пустіть Маринку пожити». У документах це називається інакше. І наслідки теж стають справжніми.
Галина Степанівна відкрила рота, але фраза розсипалася. Вона звикла тиснути голосом, родинністю, соромом, але не була готова, що родинність вимагатиме її власних квадратних метрів…
