— Тоді розрахунок проводимо через депозит нотаріуса, — сказала я. — Спочатку обидві сторони вносять свої суми, потім підписуємо договір. Продавці отримують гроші після реєстрації права.
Галина Степанівна скривилася, наче почула щось непристойне.
— Навіщо ці складнощі? Нотаріус, комісії, перевірки… Переказали продавцям — і все.
— Ні. Моя подруга Лілія, вона юристка, подивиться договір. І розрахунки будуть безпечними. Інакше я в таку угоду не ввійду.
Я говорила рівно, без натиску. Мені не хотілося влаштовувати суперечку в чужій квартирі; мені потрібно було тільки одне — побачити, чи є за гучними обіцянками справжні гроші. Але саме спокій, здається, дратував майбутню свекруху сильніше за будь-яку істерику…
