Треба було не вбивати Богдана, а позбавити його ґрунту під ногами. Зруйнувати впевненість, змусити сумніватися у власних людях, посварити з поліцією, відірвати від грошей і від тих, хто прикривав його нагорі. Тарас надто добре знав: ворог, який бачить напрям удару, ще може зібратися. Ворог, який не розуміє, звідки приходить небезпека, починає воювати з власними тінями. Богдан тримав район страхом. Значить, цей страх треба було забрати в нього й повернути назад, збільшеним, холодним, незрозумілим.
Тим часом у старій будівлі реєстраційної установи Богдан Мартинюк стояв біля вікна на другому поверсі й дивився на порожню площу. Він приїхав заздалегідь, у дорогому сірому костюмі, із золотою запальничкою в пальцях, роздратований будь-яким очікуванням. На столі лежали паспорт Олесі, підготовлені бланки й розкритий журнал. Літня працівниця сиділа біля стіни, стискаючи хустинку, двоє охоронців переминалися біля дверей. У кімнаті пахло пилом, дешевим лаком і страхом, який усі старанно робили вигляд, що не помічають.
Службовий телефон задзвонив так різко, що жінка впустила ручку. Богдан схопив слухавку. На іншому кінці захлинався водій на прізвисько Рваний. Він повторював одне й те саме: дівка втекла, якийсь лісовий божевільний за хвилину поклав усю бригаду, відібрав пістолет, забрав гроші й повів її в хащу. Чим довше Богдан слухав, тим темнішим ставало його обличчя. Пальці стиснули пластик слухавки до жалібного скрипу.
Потім він ударив апаратом об стіл. Скло, що прикривало папери, розлетілося дрібними уламками. Кілька секунд він стояв нерухомо, важко дихаючи, і в цьому мовчанні було більше загрози, ніж у крику. Працівниця боялася підвести очі. Охоронці дивилися в підлогу.
— За дві години вона має бути тут, — промовив він тихо. — Піднімайте всіх. Машини, собак, зброю. Прочесати ліс. Лісника знайти. Притягти до мене живим або хоча б здатним чути.
Він вийшов, грюкнувши дверима так, що на стіні здригнулися рамки. Втрата Олесі означала втрату спадщини Вербицького. Втрата спадщини означала слабкість перед тими, кому Богдан обіцяв порядок і частку. А слабких у його світі не рятували навіть власні люди…
