Удома вечеря минула майже мирно. Дарина розповідала про майбутній контракт, про інвестора, який нарешті оцінив її проєкт, про «дрібні шорсткості» і блискучі перспективи. Роман підклав Максиму картоплі, поправив Софії серветку й слухав так уважно, що дружина навіть насторожилася.
— Ти сьогодні якийсь тихий.
— Втомився на роботі.
— Буває.
Вона миттєво втратила інтерес, узяла телефон і підвелася.
— Мені треба у справах. На балкон вийду. І завтра, найімовірніше, пізно повернуся.
— Добре.
Він провів її поглядом. Раніше такі дзвінки були частиною сімейного тла: дружина зайнята, дружина будує справу, дружина вирішує важливе. Тепер кожен її крок до балкона звучав як ляпас, тільки замаскований під ділову необхідність.
Ближче до півночі Роман написав Тарасові: «Як справи з гайками?»
Відповідь прийшла майже одразу: «Гайки почекають. Я в хмарах. На вихідних обіцяла приїхати. Думаю запропонувати їй з’їхатися. У неї квартира простора, мою барлогу можна здавати. Хочу нормального життя, а не яєчню на одного».
Роман перечитав повідомлення двічі. Потім набрав: «Не поспішай. За нагоди подивися документи. Тихо, без допитів».
Тарас з’явився в листуванні тільки наступного вечора. Роман сидів на кухні в напівтемряві. У раковині капала вода — прокладку він збирався замінити вже третій тиждень. Годинник на стіні відлічував секунди так голосно, ніби навмисне тиснув на нерви.
«Ромо, я глянув паспорт. Квартира оформлена на Коваленка Р. В. Вона заміжня. Двоє дітей. Це ти?»
Роман написав: «Так».
Потім коротко пояснив, чому промовчав у сервісі. Тарас довго не відповідав. Пів години екран залишався порожнім, і це мовчання було промовистішим за лайку. Нарешті прийшло: «Хочу влаштувати їй веселе життя».
Уранці Роман відвіз дітей. Дорогою Софія щебетала без упину.
— Тату, скоро літо зовсім почнеться. Ми до дідуся поїдемо? У нього гойдалка хороша. І кіт, який сосиски краде просто з тарілки. Дід каже, у нього принципи.
— Поїдемо, — сказав Роман, цілуючи доньку біля воріт садка. — Зберемо речі й поїдемо.
У майстерні його похмурість списали на недосип. Напарник купив йому холодну газовану воду, але Роман навіть не відкрив бляшанку. Так і носив її до вечора, як непотрібну деталь, яку забув кудись поставити.
Після зміни він зайшов у невелике кафе поруч із сервісом. Тарас сидів у дальньому кутку й дивився в склянку з яблучним соком так, ніби збирався знайти там відповідь на всі запитання. Виглядав він пом’ятим, злим і обманутим до самого дна.
— Чому ти одразу не сказав? — кинув він замість привітання.
— Бо ти б не повірив. Вона зателефонувала б тобі за п’ять хвилин і пояснила, що я неадекватний чоловік, колишній, власник, тиран — потрібне підкреслити. Ти слухав би її голос і думав, що я мщуся.
Тарас потер обличчя долонями.
— Наймерзенніше знаєш що? Уранці вона була в мене. Притискалася, питала, чому я похмурий, гладила по щоці. Сніданок приготувала. Я сидів і думав, як робитиму пропозицію. Сказав, що погано спав. Вона назвала мене бідним котиком.
— Ти не дурень, — сказав Роман. — Просто тобі дали саме те, чого давно бракувало. Тепло. Увагу. Людина в такі моменти не перевіряє печатки.
Тарас важко кивнув. Роман дістав із рюкзака пластикову папку. На стіл лягли банківські роздруківки, копії листувань, свідоцтво про шлюб, витяг щодо квартири, яка дісталася йому від бабусі. Останнім він поклав сімейне фото, де Дарина тримала маленьку Софію на руках.
Тарас гортав мовчки. Найдовше дивився на дитяче обличчя.
— Я не хотів бути тим, хто руйнує сім’ю, — глухо сказав він.
— Сім’ю зруйнував не ти. Вона щоразу сама виходила з неї, коли збирала сумку на чергові неіснуючі переговори. Останні роки я вожу дітей по лікарях, заплітаю коси, підписую щоденники, розв’язую з Максимом задачі, а вона живе на сцені своєї особистої вистави.
— Що робитимеш?
— Розлучатимуся. Але без крику в під’їзді й розбитого посуду. Дарина вміє за п’ять хвилин перетворити себе на жертву, а всіх довкола — на мучителів. Отже, тільки юристи, документи й холодна голова.
Тарас довго дивився на нього. Потім повільно опустив підборіддя. У цьому русі вже не було розгубленості — тільки втомлений, твердий розрахунок… 👉👉👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» нижче👇👇👇
