Нотаріус, жінка в строгому темному костюмі, запросила всіх до кабінету. Вона сіла за масивний стіл, акуратно вирівняла теку, поправила окуляри й заговорила спокійним діловим тоном:
— Ми зібралися для оголошення заповіту Галини Остапівни Коваль, яка померла двадцять третього вересня.
Оксана ледь помітно здригнулася. Минуло вже пів року, але дата все ще відгукувалася всередині глухим болем. Галина Остапівна була єдиною людиною в родині Тараса, поруч із якою Оксана не почувалася зайвою. Свекруха не розкидалася ніжностями, не влаштовувала гучних зізнань, але в її рідкісних усмішках було те тепло, якого Оксані так бракувало.
Останні три роки Оксана майже жила в квартирі Галини Остапівни. Вона годувала її з ложки, міняла білизну, обережно перевертала, щоб не боліло тіло, вмивала вранці, читала вголос, коли хвора не могла заснути. Вони говорили про старі фільми, про книжки, про молодість, про те, як непомітно минає життя, якщо весь час відкладати його на потім. Свекруха згадувала чоловіка, важкі часи, їхню першу зустріч, і в ці хвилини її голос ставав міцнішим, ніби пам’ять повертала їй утрачену силу.
Тарас тоді з’являвся рідко. Він казав, що не хоче «добивати себе чужими стражданнями», і прикривав байдужість утомою. Заглядав раз на два тижні, та й то ненадовго: постоїть у дверях, поставить кілька запитань, не дослухає відповідь, піде в коридор до телефону. Його обличчя одразу ставало нудьгуючим, а очі весь час тягнулися до годинника.
Потім він привів Ярину й повідомив Оксані, що йде. У той період вона металася між колишнім житлом і квартирою свекрухи: Галину Остапівну не можна було залишити саму, а Тарас уже вимагав, щоб колишня дружина з’їхала й не заважала його новому життю.
Той вечір досі стояв перед очима. Тарас увійшов, не знімаючи пальта, зупинився на порозі й промовив, ніби зачитував сухе повідомлення: йому стало тісно поруч із нею, він хоче іншого, вона більше не викликає в нього жодного бажання. Ні вибачення, ні сорому, ні спроби пом’якшити удар. А Галина Остапівна плакала, стискала Оксанину руку й шепотіла, що просить пробачити його й її саму за такого сина…
