Подальші події злилися в один галасливий потік. Гнатюка повели зі сцени, Ярину забрала бригада лікарів — вона не могла заспокоїтися й знову впала в істерику. Площа гула, журналісти оточили Григорія, але офіцери відтіснили їх і посадили старого з Олесею в машину.
У центральній лікарні дівчинку поклали в окрему теплу палату. Сивого спершу хотіли залишити надворі, однак Олеся вчепилася в його шерсть і знову почала тремтіти. Після огляду ветеринара для них виділили ізольоване приміщення, біля якого постійно чергували ветеринар і охорона. Вовк згорнувся біля ліжка й не відходив від дівчинки.
Три дні Григорій давав свідчення. Він докладно розповідав про нічний прихід Сивого, свіжі дошки на хатині, запаси дорогої їжі, лижні сліди, напад на будинок, дрон і підпал. Слідчим передали золоту шпильку, світлини й теку, яку старий устиг забрати з хатини.
Особливо важливим виявився журнал спостережень. Його вів не лікар, а один з охоронців. У записах зазначалися дати, обсяг води, кількість їжі та стан «об’єкта». Сухі рядки підтверджували, що ізоляція дитини була не випадковістю й не короткочасним спалахом жорстокості, а системою.
Архів Тараса доповнював картину: координати, повідомлення, аудіозаписи наказів, відомості про людей, які привозили продукти. Слідство швидко виявило й інші злочини Гнатюка — оборудки із землею, незаконні виплати та великі хабарі.
Олеся поступово зігрівалася й починала їсти. Лікарі говорили про виснаження, зневоднення й тяжку психологічну травму. Вони встановили й інше: старий шрам на шиї не заважав говорити, а мовчання стало наслідком пережитого страху та тривалого виснаження. Тепер вона вже вимовляла короткі фрази. Першим, кого Олеся кликала, прокидаючись уночі, був Григорій. Другим — Сивий.
Експертиза підтвердила спорідненість: Роман Гнатюк справді був її батьком. Але питання, хто піклуватиметься про дитину після лікарні, виявилося складнішим за сам аналіз. Ярина стверджувала, що любить доньку, проте визнала, що погодилася на її ізоляцію й роками нічого не робила. Лікарі визнали стан жінки нестабільним, а соціальна служба наполягла на тимчасовій опіці.
Григорій сидів біля ліжка Олесі й із тривогою слухав ці розмови. Він урятував дівчинку, але не мав ні житла, ні грошей, ні документів — усе згоріло. Йому здавалося, що зараз прийдуть офіційні люди, подякують і відвезуть Олесю до закладу, де вона знову стане чужою.
За тиждень старого попросили зайти до адвоката. Там на нього чекала ще одна новина, пов’язана з Тарасом Мельником, і вона мала знову змінити склад їхньої маленької родини…
