Попри дивовижний діагноз, рішення в лікарів знайшлося. Вони могли хірургічним шляхом пройти через носовий хід, дістатися до зуба й обережно витягти його. Втручання вважалося порівняно простим, хоча саме розташування утворення вимагало точності. Після видалення постійний контакт зі слизовою мав припинитися, а разом із ним очікувалося й зникнення свербежу та чхання.
Андрій слухав пояснення вже без колишнього бажання ухилитися від лікування. Ще зовсім недавно сама думка про процедуру змусила б його шукати причини для відмови. Тепер безсонні ночі, виснажливі напади й вимушена відсутність на роботі позбавили його останніх сумнівів. Він надто втомився від стану, який керував кожним його днем і не давав навіть спокійно заснути.
Йому хотілося знову зайти на кухню, не боячись раптового чхання поруч із продуктами. Хотілося розмовляти з людьми, не відвертаючись кожні кілька хвилин, і лягати спати без очікування болісного лоскотання. Операція більше не здавалася найстрашнішим наслідком. Набагато страшніше було й далі жити так, як він жив до обстеження.
Тому Андрій погодився одразу, не попросивши часу на роздуми. Операцію призначили вже на наступний день. Лікарі дісталися до утворення через носовий хід і обережно видалили його разом із коренем. Загальна довжина витягнутого зуба й кореня становила тринадцять міліметрів — невелика величина сама по собі, але достатня, щоб перетворити повсякденне життя людини на безперервне випробування.
Після видалення фахівці припекли лунку, що залишилася. На цьому втручання завершилося. Те, чого неможливо було помітити під час двох оглядів і неможливо було вилікувати таблетками, нарешті опинилося поза організмом Андрія. Джерело подразнення, яке росло вгору й ховалося в глибині носа, було усунене…
