Ми не зірвали замок одразу. Віктор змусив нас навстіж відчинити всі вікна в будинку, вимкнути електрику в прибудові й зателефонувати до міської аварійної служби хоча б для консультації. Диспетчерка вислухала його спокійну, суху розповідь, спитала про запах, воду, маркування на ящиках, потім сказала не спускатися до прибуття фахівців. Але чекати було нестерпно.
— Він міг щось винести вночі, — сказав Артем, ходячи двором колами. — Ти бачила його черевики? І грязюку під нігтями.
Віктор мовчки дістав із сумки болторіз. — Двері відчинимо, вниз не йдемо. Тільки подивимося, чи йде повітря. Якщо там погано, зачиняємо й відходимо.
Замок хруснув неголосно, але мені здалося, що звук рознісся по всьому селищу. Дверцята льоху піддалися важко. Зсередини потягло холодом, пліснявою й тим самим різким аптечним запахом, який учора йшов від Сергієвої куртки. На сходах лежали дідові гумові чоботи, акуратно поставлені носками до виходу, ніби він збирався повернутися за хвилину.
Унизу горіла маленька зелена лампочка. Вона блимала рівно, як пульс. Під стелею тремтів тонкий повітропровід, до нього були примотані дроти й старий вентилятор від витяжки. На полицях стояли банки з огірками, запилені пляшки, ящики з-під фруктів. Усе було майже звичайним, якщо не дивитися на дальню стіну, де цеглини відрізнялися кольором.
Віктор спустився на три сходинки, посвятив ліхтарем і вилаявся пошепки. У стіні були прочинені металеві дверцята, замасковані під щит. На них висіла синя ізоляційна стрічка з дідовим написом: «Кран не чіпати». За дверцятами чулося тихе булькання, ніби під землею працював чийсь хворий шлунок.
Артем зробив крок нижче, але я схопила його за рукав. У промені ліхтаря за фальшивою стіною блиснули сірі контейнери, пластикові каністри, мішки в щільній плівці. На одному контейнері виднівся вицвілий знак небезпеки й номер, написаний чорним маркером. Поруч лежав зелений зошит у промасленій обкладинці, притиснутий цеглиною. Я взяла його тільки тому, що він лежав біля самого краю, і одразу відступила назад. Серце билося в горлі, а у дворі вже вила сирена машини аварійної служби, що під’їхала…
