Олена зачинила кватирку й чекала. За кілька хвилин Віктор повернувся.
— Хто такий Дмитро?
Він зупинився.
— Ви підслуховували?
— Я була там, куди ви мене поселили. Не чути тут складно.
— Дмитро Зайцев керує моїми справами.
— Якими?
— Кількома підприємствами.
— У вас навіть води в домі немає. Що за підприємства?
Віктор сів навпроти.
— «Північний шлях» створив я.
Назва була Олені знайома: холдинг зводив мости, склади, цілі селища, володів транспортними терміналами в різних містах. Фотографій керівника майже не публікували; останні місяці гадали, що він за кордоном.
— Віктор Лісовський? Це ви?
— Так.
Вона подивилася на куртку, що висіла біля дверей, — рвану, робочу.
— Отже, мільярдер.
— Вартість компанії — не готівка в кишені.
— Не ухиляйтеся від відповіді. Один дзвінок — і вчорашнє приниження припинилося б.
— Такої можливості я не позбавлений.
— Але дзвонити не стали.
— Хотів подивитися на ваших рідних, коли вони певні, що сильного поруч немає. І як сам себе поведу.
Більше він нічого не додав.
— Мене ви теж випробовували?
— Спочатку так.
Олена підвелася.
— Для Оксани я завада, для батька — витрата, яку можна списати, для Юлії — служниця. А вам згодилася для експерименту?
— Не знав, що вас примусять так швидко.
— Ви були присутні. Бачили на власні очі.
— І припустився помилки, не втрутившись.
— Але навіщо вам узагалі дружина з нашої родини?
Віктор провів долонею по столу.
— Пів року тому ті, кому я довіряв, спробували вивести кошти через підрядників. Розбираючись, я вийшов на ваш комбінат і Ткача. Приїхав без охорони, імені не називав: хотів відрізнити спільників від людей, яких використовують. Тамара Федорівна розповіла про вас, про вашу матір.
— Запропонувала перевірити мене?
— Просила допомогти. Про весілля почув лише вранці й заперечував.
— А ви погодилися.
— Побоявся лишити вас із тими, хто вже вирішив вас позбутися.
— Треба було розповісти все.
— Дізнайся Оксана, хто я, документи були б знищені раніше, ніж Дмитро до них дістався.
— Які документи?
Віктор похитав головою.
— Поки що говорити про це не можу.
Олена невесело засміялася.
— Знову мені відміряють правду порціями. Щоб слухалася.
— Послуху мені не треба.
— Тоді що треба?
— Побудьте тут до післязавтра. Потім отримаєте все й будете вільні піти.
— Від вас теж?
Він не відвів очей.
— Від мене теж.
Забравши ковдру, Олена пішла до Тамари Федорівни. Та не розпитувала: постелила на дивані, лишила поруч воду. Заговорила тільки вранці.
— Розповів?
— Дещо.
— Любить Віктор так заслонити людину від біди, що за його захистом уже й сонця не видно.
— І ви вважаєте його правим?
— Ні. Дожила до літ, коли можу любити людину й усе-таки назвати її вчинок дурістю.
— Навіщо він оселився в сторожці?
— П’ять років тому наречена допомагала його партнерові вкрасти компанію. Не вийшло в них. А Віктор вирішив: через гроші ніхто не бачить його самого. Почав перевіряти ділових знайомих, потім друзів. Залишився сам і вважав це підтвердженням своєї правоти.
— Отже, і мені не вірив, бо взагалі нікому не довіряє.
— Саме так. Тепер нехай дізнається, чого це варте.
Віктор шукав людину, якій не потрібні його гроші. Олену він ледь не втратив, віддавши перевагу контролю замість правди.
У Кленівці тим часом Миколу Ткача вітали. Уночі на рахунок комбінату надійшов забезпечувальний платіж, банк відкликав вимогу негайно зупинити рахунки. Засідання кредитного комітету відклали на місяць.
О 7 ранку Павло зателефонував Миколі.
— Це ваша допомога?
Той витримав паузу — саме таку, щоб відповідь виглядала скромною.
— Хіба я не обіцяв підтримати родину?
— Чому ж відправника не вказано?
— Серйозним угодам розголос ні до чого.
Почувши розмову, Оксана забрала в чоловіка телефон.
— Миколо, чекаємо на вас увечері, покличемо близьких. Юлія має гідно виглядати поруч із рятівником 500 родин.
— Приїду.
Юлія замовила сукню, запросила музикантів і фотографа. Олені вона надіслала голосове повідомлення, навіть не знаючи, чи є в селищі зв’язок:
«Ти там картоплю перераховуєш, а Микола врятував виробництво. Сьогодні покличе мене заміж. Тепер усе як має бути».
У Тамари Федорівни запис завантажився близько полудня. Олена прослухала його один раз…
