Коли двері зачинилися, Катерина відчула, як із плечей сповзає тягар, до якого вона встигла звикнути настільки, що майже перестала його помічати. Вона поставила табурет на місце, повернулася до верстака й знову взяла інструмент. Пальці лишалися спокійними, а всередині більше не було потреби виправдовуватися перед Олегом чи чекати від нього бодай крихти щирості.
Експертиза завершилася швидше, ніж припускав Руденко. Фахівці підтвердили висновок, зроблений Анною Петрівною одразу після аварії: характер і напрям сліду від ременя, розглянуті разом з іншими ушкодженнями, відповідають передньому пасажирському місцю. Катерина не була за кермом.
Інші деталі посилювали загальну картину. Розташування травм, відомості про уламки й первинні записи про стан постраждалих узгоджувалися між собою. Що уважніше слідчі розбирали старий архів, то очевиднішою ставала поверховість першої перевірки.
У матеріалах багаторічної давнини значився єдиний свідок — Олег. Він стверджував, ніби випадково їхав безлюдною зимовою дорогою, помітив розбиту машину й витяг дівчат із салону. Саме з його слів було записано, що за кермом нібито сиділа Катерина.
Тоді ніхто не перевірив його розповідь належним чином. У чоловіка не взяли аналізи на алкоголь, не зіставили з аварією синці й садна, які він пояснив уламками скла та порятунком постраждалих. Усі побачили випадкового героя, що опинився в потрібному місці, і не поставили простого запитання: як знайомий загиблої взагалі з’явився глибокої ночі на порожній дорозі?
Тепер цей збіг уже не здавався правдоподібним. Олег точно знав, хто де сидів, першим назвав водія, а його версія зручно закрила всі суперечності. Варто було змінити точку відліку — і стара історія почала розсипатися.
Невдовзі слідство зацікавилося Веронікою. З’ясувалося, що вона працювала помічницею в юридичній конторі. Повноцінного статусу адвокатки в неї не було, але закони вона знала достатньо добре й уміла знаходити в них вигідні лазівки.
Після офіційного запиту слідчі отримали листування за останні місяці. Із повідомлень випливало, що саме Вероніка запропонувала використати шлюб. Вона писала Олегові: якщо пам’ять Катерини повернеться, її свідчення стануть головною загрозою; після реєстрації вона матиме право не свідчити проти чоловіка, а Олег зможе тиснути на неї до спливу строку давності.
Катерина читала роздруківки й дивувалася діловому холоду фраз. Її багаторічне страждання в цих повідомленнях перетворювалося на юридичну перешкоду, яку треба було нейтралізувати. План весілля належав Вероніці, хоча підміну водія після аварії Олег вигадав сам.
На допиті жінка швидко зрозуміла, що мовчати їй невигідно. Вона підтвердила: Олег не раз говорив, що був за кермом, і розповідав, як пересадив непритомну Катерину. Пораду з весіллям Вероніка назвала власною помилкою, наголошуючи, що в самій аварії не брала участі й тоді навіть не знала Олега.
Вероніка охоче перекладала відповідальність на нього. Руденко попередив Катерину, що серйозного покарання для помічниці, найімовірніше, не буде: її задум був цинічним і морально огидним, але сама порада укласти шлюб не була основним злочинним епізодом.
— Зате для Олега її свідчення дуже небезпечні, — пояснив адвокат. — Тепер є незалежна людина, якій він сам розповів про свою роль. Справа більше не тримається лише на вашій пам’яті.
Катерина сприйняла це спокійно. Доля Вероніки майже її не хвилювала; та ввійшла в цю історію пізно й лише допомагала утримувати стару брехню. Головне полягало в іншому: правда вже спиралася на медичний знімок, експертизу, лікарський запис, свідчення Анни Петрівни й слова самої Вероніки.
Олег найняв дорогого захисника з великого міста. Той наполягав, що минуло надто багато часу, документи могли бути витлумачені помилково, а відновлені спогади потерпілої ненадійні. Однак проти сукупності матеріалів він міг запропонувати лише припущення.
Олегові висунули обвинувачення в загибелі людини внаслідок керування машиною в нетверезому стані, а також у приховуванні своєї участі й завідомо неправдивих поясненнях. До суду йому заборонили залишати місто. Розслідування поновили майже на самій межі строку: до його спливу лишалося менше трьох місяців.
Час, який Олег хотів виграти за допомогою весілля, обернувся проти нього. До моменту, коли притягнути його до відповідальності стало б неможливо, лишалося зовсім небагато, але годинник і далі відраховував секунди…
