Уночі Ольга переписала всі речі Вадима: дві сорочки, туфлі, зарядний пристрій, кілька предметів посуду й теку з рекламними матеріалами. Перелік вийшов напрочуд коротким. Чоловік, який уже називав будинок майже своїм, не приніс до нього нічого, що не вмістилося б в одній коробці. Ольга поки що не стала збирати цю коробку. Спершу їй хотілося почути, що залишиться від обіцяного майбутнього, якщо прибрати з розмови гарне оточення та Дмитрові заощадження.
Уранці вантажники доставили шезлонги. Ольга замкнула комору, де лежали сумка чоловіка, його плащ і знятий зі стіни сімейний знімок. Потім підписала накладну й на мить завагалася перед оплатою: чергову річ для зручності Вадима знову купували за спільні гроші подружжя.
Нові меблі встановили на майданчику за краєм навісу. Між шезлонгами Ольга поставила маленький столик зі скляною стільницею. Над ним не було ані даху, ані гілок — лише відкрите небо. Біля стіни рівно гудів садовий насос, а біля дверей тихо грала музика з колонки.
Один із вантажників запропонував пересунути все в затінок. Однак напередодні Вадим надіслав точну схему й зажадав залишити середину майданчика на сонці. Ольга відміряла потрібну відстань і переконалася, що простір над столиком вільний від дротів і крон дерев.
Опівдні машина Вадима зупинилася просто біля воріт. Він з’явився у світлій сорочці, із продуктами та пляшкою холодного напою. Телефон і ключі від автомобіля недбало кинув на стіл, наче повернувся до власної оселі.
— Варто було замовити модель із дерев’яними підлокітниками, — оцінив він покупку. — Ці невдовзі матимуть дешевий вигляд. Утім, коли буде нормальний басейн, меблі все одно доведеться замінити.
Ольга нагадала, що басейну вони не обговорювали. Вадим відмахнувся: ділянка велика, а нерухомість має дорожчати. Потім зробив музику гучнішою, зняв сорочку й улаштувався на сонці з таким виглядом, ніби всі рішення тут давно належали йому…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
