Уранці Артем приготував каву й розклав на кухонному столі документи щодо майстерні. У проєкті договору орендарем значився лише він. Олена нагадала про окрему угоду. Артем відкрив підготовлену чернетку: після перерахування трьохсот тисяч гривень за Оленою закріплювалися сума внеску та сорокавідсоткова частка у спільній справі. Підписів на документі ще не було. Артем пояснив, що угоду можна укласти лише після того, як орендодавець надішле остаточний договір, і пообіцяв підписати обидва документи в кав’ярні до переказу грошей. На запитання, чому не можна оформити все зараз, він відповів, що умови оренди ще можуть змінитися, але її частка залишиться незмінною. Обіцянка була досить конкретною, щоб Олена продовжила готуватися до угоди.
— Чому в договорі оренди однаково зазначений лише ти?
— Тому що власник має справу зі мною, — відрубав він і відразу пом’якшив голос. — Лено, частку ти отримаєш за нашою угодою. Не ускладнюй.
Олена сховала проєкт угоди в сумку й поїхала до Наталі з ліками. Свекруха вперше самостійно спустилася з ґанку, щоб пройтися доріжкою, і раділа кожному кроку. Лікар дозволив скоротити кількість занять до одного на тиждень, якщо хтось допомагатиме їй ходити вдома. Перед від’їздом Наталя принесла старі рукавички сина, поклала їх у бардачок і попросила залишити там до його повернення.
— Він учора запитував, чи тобі не надто важко самій зі мною, — сказала Наталя. — Я відповіла, що ти даєш собі раду й ніколи не скаржишся.
Олена ледь не проминула потрібний поворот. Вона послалася на втому й більше не підтримувала розмови. Біля будинку Микола вже чекав поруч із фургоном. Під час другого огляду він під’єднав прилад, перевірив помилки, проїхався подвір’ям і кілька разів різко натиснув на педаль гальма. Потім попросив Артема не відповідати замість продавчині. Той відійшов, але й далі стежив за ними з під’їзду, наче джип уже був частиною його майстерні. Микола запитав, чому родина так терміново продає справну машину. Олена сказала, що Олександр збирається придбати меншу й давно вважає цей позашляховик зайвим. Тепер брехня стосувалася вже не дозволу, а намірів чоловіка.
Микола повідомив, що технічний стан його влаштовує. Остаточне рішення він ухвалить після перевірки повноважень у сервісному центрі, а гроші переказуватиме лише після завершення реєстрації. Від розрахунку готівкою та оформлення через посередника він відмовився, хоча Артем пропонував заощадити час. Микола збирався зберігати в машині інструменти, тому попросив залишити захисну сітку багажника. Олена одразу на все погодилася. Покупець записав показники одометра й попросив її саму вибрати час, щоб рішення не здавалося вимушеним. Коли Микола простягнув руку, їй здалося, що досить не потиснути її — і оголошення залишиться лише невдалою спробою. Але вона відповіла на рукостискання…
