Вона швидко зрозуміла, у чому може стати незамінною. Одним людям були потрібні розіграші, красиві сюрпризи, примирення, постановочні дива. Іншим було потрібне значно темніше: переконливе алібі перед дружиною, начальником, родичами, партнерами; акуратно створена легенда; свідки й сліди, які показують рівно те, що мають показати. Так з’явився «Факір на годину» — компанія з подвійним дном.
Офіційно фірма виконувала бажання. Неофіційно — створювала обставини. Світлі замовлення проходили через приймальню, договори, листівки, усмішки й фотографії. Темні потрапляли до Зоряни напряму, найчастіше вночі, через перевірених людей. Вона давно перестала дивуватися жорстокості й дурості клієнтів, але гонорари брала без зайвих запитань. Помста, яку готують три десятиліття, потребує не лише пам’яті, а й грошей.
Зоряна не вважала себе доброчинницею. Люди приходили до неї не тому, що заслуговували на допомогу, а тому, що були готові платити за зручну картину світу. Одному треба було переконати дружину, що поїздка затягнулася через справи. Іншому — показати партнерам уявну зустріч. Третьому — влаштувати зникнення так, щоб ніхто не поставив зайвого запитання. Вона бачила людські слабкості зблизька й давно зрозуміла, як дешево іноді продається совість.
Найкраще Зоряні вдавалися легенди. Вона могла створити людині репутацію з нуля, розкласти її по деталях, забезпечити дзвінки, випадкові зустрічі, свідків, правдоподібні підтвердження. Її команда була перевірена всебічно й жодного разу не підвела. Навіть самозакоханий Мирон Ковальчук, любитель дзеркал, смокінгів і власного голосу, слухняно зробив усе, що від нього вимагалося, хоча так і не зрозумів, навіщо його ведуть за руку.
Купити його виявилося смішно легко. Зоряна дістала для нього рідкісний комплект, про який він мріяв, і пообіцяла надалі добирати речі так, що міські знаменитості заздритимуть. Мирон поплив. У відповідь на блиск тканини й обіцянку винятковості він дозволив втягнути себе в історію з тестом ДНК. Він слухняно здав зразок і навіть не запідозрив, що далі Зоряна розпорядиться ним по-своєму. Результату він повірив одразу: маленька Єва Кравчук нібито була його донькою, а таємниця, як йому здавалося, надійно схована.
Насправді до дослідження дійшов не той біологічний матеріал, який здавав Мирон. Сам він про це не підозрював. Зоряні було потрібно інше: підштовхнути до прірви Луку Назаровича Турчака, людину, яку в колишньому житті знали на прізвисько Тур. Саме він колись зрадив Беркута. Саме він побудував своє багатство на чужій загибелі. Саме він тепер мав одного дня відчути, як земля йде з-під ніг.
План тримався на простому, майже вульгарному трикутнику. Турчак, немолодий, багатий і обережний, закохався в Уляну Кравчук так, як закохуються пізно — беззахисно й засліплено. Уляна була юною, красивою й не надто глибокою. Обличчя — лялькове, тіло — ніби виточене, рухи — котячі. Навчалася вона погано, але Лука Назарович влаштував її до навчального закладу, найняв викладачів, дбав про майбутнє. Він був набагато старший і розумів, що не вічний. Йому хотілося залишити своїй дівчинці статус, безпеку й гроші.
Біда полягала в тому, що сама Уляна була захоплена Мироном Ковальчуком. Вона ходила на його вистави, чекала біля службового входу, надсилала записки, дивилася так, що навіть лінивий до жіночої уваги артист не встояв. Миронові полестило, що така юна красуня сама шукає його прихильності. Йому не довелося домагатися, витрачатися, виявляти наполегливість. Уляна все робила за двох, і це влаштовувало його якнайкраще.
Побачення вона організовувала спритно. Лука Назарович часто виїжджав у справах, а приставлену охорону Уляна давно навчилася обманювати. Зобразить слабкість, поскаржиться на головний біль, попросить залишити її вдома відпочивати, а потім зникне через сусідній під’їзд, дах або запасний вихід. У чомусь їй вистачало і розуму, і винахідливості. Особливо коли справа стосувалася задоволень, які забороняв лагідний, ревнивий і небезпечний покровитель.
Коли Уляна зрозуміла, що вагітна, вона навіть відчула гордість. Їй здавалося, що дитина буде від знаменитого актора, від чоловіка, якого впізнають і обговорюють. Мирон захвату не виявив. Тема дітей і тут виявилася для нього зайвою. Тоді Уляна обережно повідомила новину Луці Назаровичу. Той не допускав думки про суперника й повірив одразу. Його любов була сліпою, майже вдячною, і жодних перевірок він не вимагав.
У належний строк народилася маленька Єва. Дівчинку записали на прізвище матері. Турчак не став офіційно визнавати батьківство, але утримував дитину щедро. До малечі він не відчував того захвату, який відчував до Уляни, і сам намагався не думати, чому так. Обов’язок він виконував чесно: дім, няня, лікарі, одяг, іграшки. Уляна швидко повернула собі свободу, передавши турботи про доньку кваліфікованій няні…
