Телефон завібрував у кишені. Дзвонив Чабаненко.
— Назаре, новини гірші, ніж ми думали. Знайшли тайник Кравця. Там не лише гроші. Земельні документи, чернетки схем. Храм разом із ділянкою навколо хотіли забрати під котеджну забудову. Тебе збиралися витиснути звідси давно. Зупинка на трасі була не випадковою. За тобою стежили.
Середа міцніше стиснув телефон.
— Отже, це була пастка.
— Так. У твою машину збиралися підкинути заборонені речовини. Кравець мав «знайти» їх під час обшуку. Але ти повівся не так, як вони очікували, а поява Левка остаточно зламала план.
— Тому він так рвався в салон, — тихо сказав отець Назар. — Я відчував фальш, але не бачив усієї картини.
— Згортки знайшли в тайнику патрульної машини. Експертиза вже працює. Тепер там не лише побори й перевищення. Там фальсифікація доказів. Кравець почав говорити по-справжньому. Називає чиновників, помічників суддів, тих, хто прикривав скарги. Почалося велике чищення.
Середа подякував другові й завершив розмову. Він сів на лаву біля входу до храму. Вечірня прохолода торкалася обличчя, за садом шуміли дерева, десь у траві сюрчав цвіркун. Але мирна ніч раптом здалася тонкою завісою перед небезпекою. Він думав, що наступив на дрібну дорожню гниль, а виявилося — на голову змії, яка вже обвила його дім. Від цієї думки повітря стало щільнішим. Навіть знайомі стіни храму на мить здалися не прихистком, а останньою лінією, яку хтось уже вирішив перейти.
Уночі він не зміг заснути. Ходив подвір’ям, перевіряв замки, прислухався до кожного шереху. Ближче до півночі біля воріт майнули дві тіні. Вони перемахнули через огорожу майже безшумно. У руках у них були каністри…
