Ці слова залишилися в Олесиній пам’яті, хоча тоді вона була ще дитиною і розуміла їх більше серцем, ніж розумом. З роками їхній зміст не стерся: навпаки, що старшою ставала дівчина, то частіше ловила себе на тому, що не вміє дивитися на людей лише за одягом, ходою, достатком чи чужими пересудами. Вона помічала втомлені очі, стиснуті пальці, несміливість за різкими словами. І, можливо, саме тому того дня, коли доля звела її зі Степаном Левчуком, вона побачила в ньому не те, що звикли бачити інші.
Свати до Кравчуків ходили майже всю зиму й весну. Приходила Пелагея Савівна, жінка жвава, говірка, упевнена в собі, сватати сина Миколу. Парубок був видний, працьовитий, розумівся на техніці й уже прикидав, що стане механізатором, щойно в окрузі з’явиться нова техніка. Родичі з більшого селища натякали на сина шкільного вчителя: грамотний, з майбутнім, до нових порядків пристосується без труднощів. Захар-гармоніст, веселун і улюбленець вечорниць, раз у раз з’являвся біля воріт Кравчуків, ніби випадково проходив повз.
Катерина Семенівна придивлялася до всіх із розважливою серйозністю. Син учителя здавався їй особливо підхожим: освіта, чиста робота, повага. Мирон Тарасович більше схилявся до Миколи: цей не ледачий, батьків шанує, руки на місці. Але Олеся на розмови про женихів відповідала то усмішкою, то мовчанням. Якщо мати заводила мову прямо, дівчина опускала очі й ішла надвір — то курей погодувати, то води принести, то білизну з мотузки зняти. Батьки думали, що вона просто соромиться, а серце її вже давно обрало туди, куди ніхто з них навіть не глянув би.
Іноді Олеся сама намагалася прислухатися до розуму. Микола й справді був непоганий: широкоплечий, упевнений, умів жартувати з батьком, не губився в розмові з матір’ю. Син учителя тримався ввічливо, говорив грамотно, обіцяв життя спокійніше. Захар приносив із собою сміх і пісні. Але поруч із кожним із них Олеся відчувала, що її ніби приміряють до заздалегідь пошитої сукні: гарної, міцної, схваленої всіма, але чужої. А в серці вже жила тиха думка про людину, біля якої їй не треба було здаватися простішою чи ошатнішою, ніж вона є…
